Привіт! Я — книжечка про місто справжніх атлантів та креативних бізнесів — Дніпро. Колись на його Монастирському острові спинялися руські князі, а вздовж річки козаки засновували свої поселення. А тепер тут височіють хмарочоси та розробляють ракети. Мої автори прогулялися набережною, торкнулися кожного стародавнього идола та побачили сонце, що не заходить.

Не звикай до речей, до людей, до місць. Тут немає сенсу будувати дім, саджати дерево, народжувати сина. Усі звідкись приїхали, всі кудись урешті-решт поїдуть… Це могла би бути історія Шпіцбергену як закинутого краю, що хоч де-юре і належить Норвегії, та все ж де-факто не належить нікому, такий собі зал очікування, де люди закохуються, працюють, ходять у бари, та за якийсь час збирають речі і їдуть далі.