Матір’ю одного з нащадків славнозвісної Роксолани стала українка з Поділля – Надія, яка в гаремі султана Ібрагіма Божевільного отримала ім’я Хатідже Турхан. Вона жила в буремні роки середини XVII століття, насичені повстаннями у провінціях Османської імперії, бунтами яничарів у Константинополі. На жаль, постать цієї султани маловідома в Україні.

Матір’ю одного з нащадків славнозвісної Роксолани стала інша українка з Поділля – Надія, яка в гаремі султана Ібрагіма Божевільного отримала ім’я Хатідже Турхан. Вона жила в буремні роки середини XVII століття, насичені повстаннями у провінціях Османської імперії, бунтами яничарів та крамарів у Константинополі, кривавими розправами, стратами й поваленням її чоловіка-султана.

Події у романі відбуваються наприкінці ХV століття в османській Кафі (нині – це Феодосія), що в Криму. Султан Баязид ІІ надіслав туди намісником свого молодшого сина – шехзаде Мехмеда задля налагодження дипломатичних відносин із московитами. Цією ситуацією скористався кримський хан Менглі Гірей. Намагаючись отримати незалежність від османського султана, він наблизив до себе шехзаде Мехмеда, зробивши його зятем.

У цій книзі роману йдеться про боротьбу за трон батька Сулеймана (майбутнього султана Сулеймана Пишного) – шехзаде Селіма, який воював зі старшими братами. І тут величезну роль також зіграв Крим. Адже тамтешній хан Менглі Гірей, як і у випадку із шехзаде Мехмедом, зробив його брата Селіма своїм зятем.