До книги увійшли 50 відібраних самим автором оповідань. Українською мовою абсолютна більшість з-поміж них друкується вперше. Значний інтерес для любителів фантастики становитимуть передмова Рея Бредбері, у якій він розповідає про причини «появи» того чи іншого твору, а також ґрунтовні примітки та «паспорти» кожного оповідання.
Придбайте комплект книг зі знижкою 20%!
Вступ
Важко повірити, що за життя я написав стільки творів.
З іншого ж боку, я не раз замислююся: що інші письменники роблять зі своїм часом?
Письмо для мене подібне диханню. Я не планую його, я просто це роблю. Усі історії, зібрані тут у книжці, заволодівали мною в найдивніші моменти, штовхали до друкарської машинки і змушували перенести їх на папір, доки вони не встигли розтанути.
Гарний приклад тому — «Банші». Коли я в Ірландії працював на Джона Г’юстона — готував сценарій для екранізації «Мобі Діка» — ми провели багато часу біля каміна, цмулячи ірландський віскі, до якого я був байдужий і пив лише тому, що Г’юстон його полюбляв. Так він періодично замовкав, переставав пити, заплющував очі й прислухався до стогонів вітру на вулиці. Тоді раптово витріщався, тицяв у мене пальцем і кричав, що то банші в ірландській негоді, і краще б я збігав і глянув, чи то справді так, і притягнув їх у будинок.
Він так часто намагався мене налякати, що це відклалося мені в пам’яті, тож повернувшись додому в Америку, я врешті написав оповідання у відповідь на його фіглярство.
«Конвектор Тойнбі» став реакцією на зливи розпачу, які так часто ллються із заголовків газет та телерепортажів, на почуття невідворотності фатуму у суспільстві, що знову й знову долає будь-які обставини, проте не може озирнутися й поглянути, звідки прийшло і чого врешті досягло.
Одного дня, захлинаючись від таких почуттів, я вирішив щось із цим зробити, тож уклав свої думки в уста персонажа.
«Лорел і Гарді: історія кохання» народилася в часи мого палкого захоплення цим дивовижним дуетом.
Багато років тому прибувши до Ірландії, я розгорнув сторінки «Айріш Таймс» і прочитав коротеньку рекламку:
СЬОГОДНІ
І ЛИШЕ ЄДИНИЙ РАЗ!
БЛАГОДІЙНИЙ ВИСТУП ДЛЯ ІРЛАНДСЬКИХ СИРІТ
ЛОРЕЛ ТА ГАРДІ
ВЛАСНИМИ ПЕРСОНАМИ!
Я побіг до театру, де мені вкрай пощастило придбати останній квиток, та ще й по центру переднього ряду! Коли піднялися куліси, ці шановані чоловіки виконали найкращі сцени зі своїх чудових фільмів. По щоках у мене від радощів та здивування котилися сльози.
Повернувшись додому та роздумуючи про усе це, я пригадав випадок, коли друг провів мене сходами, якими Лорел і Гарді тягли на гору піаніно, що потім почало з’їжджати вниз, переслідуючи героїв. Моя історія мала стати продовженням.
«Пішохід» став предтечею роману «451° за Фаренгейтом». 55 років тому я вечеряв із другом, а потім ми вирішили прогулятися бульваром Вілшир. За якусь мить нас зупинила поліцейська машина. Правоохоронець запитав, чим ми займаємося, на що я відказав: «Переставляємо ноги одну за одною». Це виявилося неправильною відповіддю. Поліцейський глянув на мене підозріло: хай там як, тротуари були порожні, ніхто в усьому Лос-Анджелесі по них не ходив.
Я пішов додому, украй роздратований тим, що зупинили мене просто за прогулянку — звичайну людську діяльність — і написав оповідання про пішохода у майбутньому, якого арештують та судять лише за це.
За кілька місяців я відправив цього пішохода на нічну прогулянку, завернув його за ріг, де він зустрів молоду дівчину на ім’я Кларіс Маклелен. За дев’ять днів народився «451° за Фаренгейтом» у вигляді короткої повісті «Пожежники».
На «Збирач сміття» мене надихнула стаття в одній із лос-анджелеських газет на початку 1952 року. У ній цитували мера: «Якщо на місто впаде атомна бомба, то трупів буде так багато, що їх збиратимуть сміттярі». Мене настільки розпалила ця заява, що я сів і написав новелу, наповнивши її обуренням.
«За статутом» засновується на реальних подіях. Якийсь час багато років тому я періодично ходив поплавати із друзями у басейні готелю «Амбасадор». Чоловік, що завідував басейном, був прихильником суворої дисципліни. Він ставив свого малого сина на бортик і давав йому повний набір жорстких життєвих інструкцій. День за днем, спостерігаючи за цією незмінною лекцією, я не міг перестати думати, що одного дня хлопець має відреагувати грубо. Замислившись над таким, вочевидячки, неминучим сценарієм, я вигадав цю розповідь.
В основі оповідання «Прощавай, “Лафаєт”»!» лежить трагічна історія, яку мені розказав кінооператор, наш із Меґґі багаторічний сусід. Він інколи заходив до мене на келих вина. Розповідав, як давним-давно, в останні місяці Першої світової війни у 1918 році, він служив у ескадрильї «Лафаєт». Сльози котилися йому обличчям, поки він описував, як збивали німецькі біплани, згадував обличчя приречених красивих юнаків, що досі переслідували його після усіх цих років. Тож я не міг не запропонувати йому свою п
Все літо наче ніч одна. 100 оповідань. Том другий : у 2-х кн. Кн.1 Бредбері Р. (9789661045285) 978-966-10-4528-5
Купити у США та Канаді
В інтернет-книгарні DreamyShelf.com ви можете легко замовити цю книжку з доставкою:
🇺🇸 Buy in the USA
🇨🇦 Buy in Canada
Be the first to review “Все літо наче ніч одна. 100 оповідань. Том другий : у 2-х кн. Кн.1 – Бредбері Р. – (НК Богдан)”
You must be logged in to post a review.