ПОСТТЛІН, АБО… :

стрибнути у небо

якоїсь смиренної миті

нестерпно короткого

блиску дня.

Словесні згустки

(антифони, «фольки», фони-анти),

бува, супроводжують, кристалізуючись,

усе життя віршника –

іноді вони спалахують, загусаючи,

упродовж дня-ночі;

те й інше – присутні у цій книзі.

Чи ж це, видається,

н е з м и р е н н я з тим,

що невблаганно насувається

в околи усього живого, – з тлінністю?

Або, навпаки, – з м и р е н н я?

Отака «мить смиренна»?!

Знову ж таки – те, й – інше.