Почавши «Закони дурості людської» я подумав, що це сатира. Та прочитавши десять рядків, засумнівався — а може він серйозно? Дійшовши до кінця сторінки, я зрозумів, що це ґрунтовна робота з економічного аналізу. Перегорнув сторінку — і гойдалка почалася знову, бо економіка нудна (так задумано), а книжка Чіполли весела і читати її приємно.