Розслідування у стилі Грабовського – це, коли все відбувається незалежно, в обхід, а чи й навіть всупереч волі офіційних органів. Отож, журналіст Андрій Грабовський, він же Граб, — головний герой романів відомого майстра детективного жанру Олександра Вільчинського, — знову починає розплутувати кримінальні історії.

Талановитий хірург Антон отримує несподіваний спадок — хату в провінційному Жашкові. Та замість того, щоб продати її, вирішує пожити в місті свого дитинства. А якщо пощастить, то й відкрити там власну клініку. Але вже наступного дня знаходить у льосі труп. Надалі події розвиваються блискавично і вони явно мають кримінальний ухил.

У цьому метушливому, багатоликому, перенасиченому подіями світі людина мала б прагнути усамітнення, а вона страждає від… самоти. Нікому не хочеться занурюватися в чиїсь (навіть у доньчині) проблеми, ніхто не візьме на себе й окрушинки чийогось болю. Як було б добре, аби з одного боку — ніхто нікого ні за яких умов «не діставав, не кумарив, не ліз повчаннями в душу».

Рання осінь 1981 року. На Тернопільщині один за одним помирають партійні та комсомольські діячі. Причина смерті — випили джерельної води. І не простої: біля села, де знаходять тіла, є джерело Святої Варвари. Місцева легенда свідчить, що вода в ньому чарівна. Людям із чистим серцем продовжує життя, а лиходіїв убиває.

…Робота за фахом вимагає від головного героя книги – Андрія постійно балансуваи між обережністю та ризиком. І він робить це майстерно. Та коли доля підкидає незаплановані повороти, професійні стереотипи нерідко спрацьовують у житті. І тоді перед ним постає дилема – кинутися сторч головою за примарним коханням, яке готове зникнути, наче поїзд у далині, чи звернутися до розуму…
Друге – надійніше.

Київський «авторитет» наймає двох професійних убивць — Антона й Віту — виконати замовлення на ліквідацію непоступливого бізнесмена у Сполучених Штатах. Пара майстерно «розв’язує» проблему, однак лише імітує загибель товстосума. Коли замовники-мафіозі дізнаються про це, професійні «мисливці» самі опиняються в ролі дичини, на яку полюють.

Мілан, осінь 2015 року. Томас і Генрі — молоді американці, які прилетіли до Італії на відпочинок і відразу встряли у бійку з місцевими бандитами. У цьому протистоянні з міланською бандою хлопці натрапляють на слід таємної радикальної організації, що називається «Ліга Свободи». Вона здійснила низку зухвалих убивств і підготувала чергову масштабну терористичну акцію.

У романі «Лише Богу відомо» події відбуваються в сучасному Парижі: хлопець на ім’я Габі та його немолодий приятель Клод опиняються в центрі стрімкої детективної пригоди. Цей легкий іронічно-авантюрний сюжет переплітається з розповіддю про далеке минуле — революції у Франції кінця ХVІІІ століття і Росії 1917 року, яка спирається на великий, ретельно відібраний фактичний матеріал.

Сергій, студент політеха, поєднує у собі два неординарних захоплення. Це боротьба самбо та дослідження карстових печер. Саме завдяки ним юнак потрапляє у халепу, з якої вийти неушкодженим, здається, неможливо. Тим паче, коли доля у такий момент несподівано дарує жінку, заради котрої готовий на все, а в підземному царстві на рубежі двох тисячоліть починають відбуватися речі, які нормальній людині навіть важко уявити…

У звичному для себе стилі відомий письменник-детективіст Олексій Волков від початку до кінця роману витримує неабияку напругу сюжету, а розв’язку важко передбачити до останніх сторінок.

Холодний, фантасмагоричний лютий завдовжки в рік проживають українці від часу повномасштабного нападу російських агресорів, та, насправді, кривава війна триває з 2014 року, відколи анексовано Крим. Кордон проліг не лише по випаленому сонцем та висушеному пронизливими вітрами Перекопському перешийку – через розбіжності в політичних поглядах вбито клин ненависті між близькими людьми, відбуваються битви на полі бою, в інформаційному просторі й на тонкому (енергетичному) рівні.

Події роману розгортаються в Іспанії кінця ХV століття, коли правили король Фердинанд і королева Ізабелла, відбулося звільнення країни від мусульманського панування і надзвичайно посилилося переслідування іновірців. Повсюдно створювались ґетто для юдеїв і маврів, а на околицях великих міст, на зловісних «площах вогню» світські урядники за ухвалами Нової інквізиції спалювали живцем нерозкаяних єретиків.