«Історію України неможливо читати без брому», — стверджував відомий український політик, державний діяч і літератор першої половини ХХ століття Володимир Винниченко. Сказане (а також зроблене, зокрема, самим автором цих слів) повною мірою можна застосувати до періоду Першої Української Республіки. Життя окремих людей — всього лише маленькі епізоди у глобальній історії, і в людських долях залишає незгладимий слід і Перша світова війна, і наступні революції.

Видання «Записки сучасника й учасника. Щоденники. 1995—1999, 2003—2005» містить книги: «На марґінесі» та «Нещоденний щоденник».

Перша книга щоденників складається з п’яти зшитків, у яких письменник звернувся до своїх нереалізованих раніше задумів, вмістив відповіді на запитання журналістів. Вона стала орга­ніч­ним доповненням до видання «Дороги вольні і невольні.

До даної книги увійшли лише деякі зразки творчої спадщини «короля» українського гумору ХХ ст. Остапа Вишні (табірний щоденник із Ухтпечлагу, листи із заслання). Архівно-слідча справа (публікується вперше) віддзеркалює типовий процес творення міфів про наявність ворогів народу у тогочасному суспільстві і приписування їм намагання знищити керівників компартії і держави.

До книги увійшли вибрані твори видатного українського поета, перекладача, вченого-філолога М. Драй-Хмари, зокрема поезії зі збірки «Проростень», вірші різних років, щоденникові записи, листи до родини, нарис «Українці», автобіографії. Подано тексти матеріалів слідчої справи. За т. з. контрреволюційну діяльність М.

Ця книга — результат першої в Україні спроби зібрати та про­аналізувати свідчення безпосередніх учасників однієї з найгероїчніших і найтрагічніших операцій початку російсько-української війни, що досі лишається маловідомою для більшості українців.

У документальній хроніці описуються події, пов’язані з обороною міжнародного аеропорту «Луганськ» та прилеглих населених пунктів (квітень — початок вересня 2014 року), а також події, що передували окупації Луганська (зима — весна 2013—2014 років).

Життєву, творчу, громадську й політичну позиції Івана Федоровича Драча (1936–2018), видатного українського поета, культурного, громадського і політичного діяча, визначають інтелектуалізм і раціоналізм. Вони тісно між собою переплетені й взаємодіють в усіх видах діяльності митця, залишивши відбиток на його стосунках з українською діаспорою.

Przewodnik “Ukraina. Zachód. Wschód”, jest przeznaczony dla ludzi, mieszkających jak w naszym kraju, tak i za granicą, którzy lubią samodzielnie planować podróże, odkrywać dla siebie nowe trasy i miejsca. Z jego pomocą można opanować do 30 porywających tras na zachodniej i wschodniej Ukrainie, dowiedzieć się o położonych wzdłuż trasy ciekawych miejscach, muzeach i zabytkach, poprawnie wybrać okres wyprawy, aby nie tylko cieszyc się z nowych odkryć, ale też odwiedzić święta i festiwale lokalne.

Ім’я Йосифа Сліпого (справжнє прізвище Коберницький-Дичковський) відоме як в Україні, так і далеко за її межами. Провідник Греко-католицької церкви, верховний архієпископ Львівський і митрополит Галицький, кардинал, визначний церковний і науковий діяч був людиною трагічної долі. Репресований радянською владою, протягом 18 років Йосиф Сліпий поневірявся по тюрмах і таборах, проте не скорився, не зрікся віри, і його слова про головне лихо українців — брак єдності — і сьогодні звучать дуже актуально: «Внутрішні непорозуміння і дух незгоди — це одна з найголовніших причин нашого упадку.

Ім’я Михайла Ломацького (1886, Тернопільщина — 1968, Німеччина) майже невідоме читацькому загалу, його знають хіба що у вузькому колі гуцулознавців та літературних критиків. А проте ця людина зробила помітний внесок в українську культуру. Етнограф, фольклорист, публіцист, культурно-громадський діяч, педагог, Михайло Ломацький був закоханий у чарівну природу і народ Гуцульщини, збирав та записував легенди, притчі, повір’я; як активний член товариства «Гуцульщина» чимало сил і часу віддав дослідженню та художньо-документальному відтворенню минувшини гуцульського краю, що і знайшло відображення в його творах.

До видання увійшли матеріали, що висвітлюють драматичну історію цькування видатного поета, перекладача, громадського діяча Максима Рильського (1895—1964). У 1920-ті роки його причетність до угруповання «неокласиків» викликала гострі напади офіційної критики, що закінчилося арештом Рильського у 1931-му.

Серед видатних учених, уродженців Тернопільщини, чільне місце належить Володимирові Гнатюку (1871—1926) — видатному фольклористу, етнографу, мовознавцю, літературознавцю, історику, журналісту, редактору, книговидавцю, перекладачу, соціологу, демографу, члену-кореспонденту Петербурзької АН (1902), академіку АН України (1924), члену Чеського наукового товариства (1905), Празької та Віденської Академій наук.

Carpathian Mountains in Ukraine, one of the wildest parts of Eastern Europe, should be on the list of your next destination. Although snow persists into June in high mountains, it is ideal for summer breaks — for cooler temperature and uncrowded paths, green forests and cool springs, waterfalls and lakes, colorful lush meadows covered with wild flowers and berry shrubs.

Роман Іваничук (1929—2016) — відомий український письменник, гро­мадський діяч, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Тараса Шевченка, Герой України. У його творчому доробку — близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історіографії.

Borys Tynka — znawca i pasjonat Odessy, człowiek bezgranicznie zakochany w Ukrainie. Urodził się w Krakowie, gdzie na co dzień prowadzi niewielkie biuro podróży “ZimaLeto Travel” specjalizujące się w organizacji wypoczynku w Polsce dla turystów z krajów byłego bloku wschodniego.

Шолом-Алейхем (Шолом Нахумович Рабінович, 1859–1916) — єврейський письменник, драматург і просвітитель, який, за його власними словами, писав «єврейською розмовною говіркою, що іменується жаргоном». Світ, відображений Шолом-Алейхемом, — це, перш за все, життя «маленьких людей », що жили в межах так званої «смуги осілості», світ зі своєрідним укладом життя, побутом та звичаями.

«Застій» одні згадують як період спокою, «золоту» добу розвиненого соціалізму, інші — як лихоліття, яке «глушили оковитою». У цей період масово пішло з життя покоління, яке на власному досвіді пам’ятало революційні події 1917 року, трансформацію Російської імперії в СРСР і катастрофу Першої Української Республіки.