«Здобув три вінці: на полі битви, як добрий воїн; на шляху мирного громадянського життя, як дбайливий вихователь багатьох гідних синів вітчизни; на ниві літератури, як полум’яний любитель мови рідної йому, їм створеної…» — говорив про Івана Котляревського (1769—1838) його перший біограф С. Стеблін-Камінський.

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778—1843) — перший український прозаїк, талановитий драматург, творчість якого мала значний вплив на розвиток української літератури. Головним творчим принципом Квітка-Основ’яненко вважав «писання з натури», про те, що було йому знайоме і близьке. А знав він найкраще і любив свою рідну Харківщину, її природу, звичаї її мешканців, які стали героями його творів.

Ім’я Йосифа Сліпого (справжнє прізвище Коберницький-Дичковський) відоме як в Україні, так і далеко за її межами. Провідник Греко-католицької церкви, верховний архієпископ Львівський і митрополит Галицький, кардинал, визначний церковний і науковий діяч був людиною трагічної долі. Репресований радянською владою, протягом 18 років Йосиф Сліпий поневірявся по тюрмах і таборах, проте не скорився, не зрікся віри, і його слова про головне лихо українців — брак єдності — і сьогодні звучать дуже актуально: «Внутрішні непорозуміння і дух незгоди — це одна з найголовніших причин нашого упадку.

Шолом-Алейхем (Шолом Нахумович Рабінович, 1859–1916) — єврейський письменник, драматург і просвітитель, який, за його власними словами, писав «єврейською розмовною говіркою, що іменується жаргоном». Світ, відображений Шолом-Алейхемом, — це, перш за все, життя «маленьких людей », що жили в межах так званої «смуги осілості», світ зі своєрідним укладом життя, побутом та звичаями.

Видатний піаніст, хоровий диригент, композитор Микола Лисенко (1842—1912) здобув блискучу освіту — закінчив природознавчий факультет Київського університету, потім захистив кандидатську дисертацію з біології, і йому пророкували блискучу кар’єру вченого. Але він обрав собі інший шлях, пов’язавши своє життя з музикою.

Серед тих, хто продовжив реалістичні традиції Івана Кот­ля­ревського, хто закладав основи нової української літератури, почес­не місце належить Петрові Гулаку-Артемовському (1790—1865). Він створив чимало романтичних балад, віршованих і прозових послань, пе­рекладів, віршів побутового характеру, проте здобув популярність перш за все як байкар-новатор.

Український художник НИКИФОР ДРОВНЯК (1895—1968) утвердився в історії як Никифор, якого і без прізвища знає весь світ. В історії української культури не так багато постатей, які б, досягши світового визнання, увійшли в аннали світового мистецтва ще за життя. Так склалося, що Никифора краще знають у світі, ніж в Україні…

Одна з найзагадковіших й не до кінця розгаданих мистецьких постатей XX століття.

Однією з найяскравіших особистостей української культури другої половини ХХ — перших десятиліть ХХІ ст. був композитор і музикант Мирослав Скорик (1938—2020). Його унікальний «життєвий проєкт» вмістив у себе так багато вершинних досягнень у різних сферах музичної культури, що видається дивовижним, як могла одна людина — навіть впродовж доволі тривалого часового відрізку понад півстоліття! — здійснити такий об’ємний творчий чин.

Валер’ян Підмогильний (1901—1937) — письменник, перекладач, літературознавець, мовознавець, організатор літературно-мистецького процесу. У своїй творчості спирався на психоаналітичні дослідження Зиґмунда Фройда, сприяв входженню української літератури до європейського культурного простору. Його пророчий дар дозволив випередити шукання французьких письменників-екзистенціалістів Жана-Поля Сартра й Альбера Камю.

Український бібліотекознавець, книгознавець, літературознавець Юрій Меженко сказав про нього: «Такого поета ми в житті будем довго чекати і дай нам Бог, щоб ми дочекалися». Євген Плужник (1898-1936) був знаковою фігурою післяреволюційної української інтелігенції. Поет, драматург і перекладач, він перебував поза політикою у своїх віршах і належав до тих унікальних особистостей, яким дано бачити цілий світ, не виходячи з кімнати.

Недаремно українську письменницю Наталену Королеву (1888— 1966) вважають найекзотичнішою постаттю у нашій літературі. Її життя — чудова підстава для створення захоплюючого серіалу, де є все — таємниці мадридського двору, королівські інтриги, велике кохання, карколомні воєнні пригоди і майже злидні в останні роки…
Вона народилася в містечку Сан-Педро де Карденья в Іспанії в графській родині.

Про роль у національно-визвольній боротьбі українського народу Андрія Мельника написано небагато й лише в загальних рисах. Чи не тому, що ця скромна людина завжди намагалась триматися у затінку таких постатей як Симон Петлюра, Євген Коновалець, а посади його ніколи не цікавили, бо він не прагнув до беззастережного лідерства.