У новелах та оповіданнях, створених упродовж 1914–1931 рр., авторка звертається до теми Першої світової війни. У центрі творів — переважно образи буковинських селян, для яких війна стала великою катастрофою, зруйнувала їхні долі. За назву видання обрано «Любов до рідної землі» — це заголовок малознаного твору, в якому письменниця розповідає історію буковинської матері, що віднаходить сина-вояка в чужих краях і домагається того, щоб, хоч і мертвого, повернути його додому.

Відомий український письменник Іван Нечуй-Левицький (1838—1918), автор повістей та оповідань з народного життя, у романі «Хмари» (1874) звертається до теми української інтелігенції. Символічною є назва роману, бо хмари — то своєрідне уособлення національного гноблення та придушення української культури.

#VALUE!

До видання ввійшли новели Марка Черемшини з його першої книжки «Карби», присвячені зображенню життя гуцульського селянства за Австро-Угорщини, пізніші твори письменника із циклу «Село за війни» — про руїну галицького села, спустошеного подіями Першої світової війни, а також «Посвяти Василеві Стефанику».

У повісті «Доля чи воля» двадцятирічна авторка порушує актуальні для свого часу проблеми жіночої емансипації, зокрема показує успішну спробу своєї героїні Ядвіги Клейн вийти поза рамки усталених у міщанському середовищі пріоритетів — діти, кухня, церква. Ядвіга не лише самостійно здобуває медичну освіту в університеті, а й реалізує себе в суспільстві як повноцінна особистість і жінка — ставши авторитетною лікаркою, бере на виховання дівчинку-сироту.

Для українців ім’я Григорія Сковороди стало символом мудрості, а його творчість — одним великим духовним посланням, з якого видобувають перли афоризмів. У цих стилістичних шедеврах завжди більше значення, ніж мовлено, вони — дієвий засіб у боротьбі з одноманітністю і сірістю людської думки. Сковорода зміг повідати про вічні питання — істину та справедливість, щастя і нещастя, життя і смерть, швидкоплинний час, світ і тьму, внутрішній світ людини і її тіло таке, що не сказали інші, навчав жити так, як не навчали інші, а найголовніше — сам жив, як учив.

У творах, які увійшли до збірки, письменниця порушує проблеми жіночої емансипації. Так, героїня повісті «Гортенза» перебуває в пошуку чоловічого ідеалу й таки знаходить своє щастя. Для сироти Агнеси з повісті «Картина з життя Буковини» знайомство з чоловіком стає порятунком від нестерпних умов у родині її опікунів, проте згодом вона зазнає краху.

Пантелеймон Куліш (1819—1897) — український письменник, перекладач, критик, мовознавець, фольклорист, етнограф, видавець, філософ історії. Михайло Коцюбинський писав про нього: «Дедалі все видніше стає, яку велику вагу в нашому письменстві має це славне ім’я. Могутній майстер української мови й творець українського правопису, благородний поет…, перекладач…, має право на велику повагу і вдячність».

Пантелеймон Куліш (1819—1897) — український письменник, перекладач, критик, мовознавець, фольклорист, етнограф, видавець, філософ історії. Михайло Коцюбинський писав про нього: «Дедалі все видніше стає, яку велику вагу в нашому письменстві має це славне ім’я. Могутній майстер української мови й творець українського правопису, благородний поет…, перекладач…, має право на велику повагу і вдячність».

Найвизначнішим твором українського письменника та поета Юрія Яновського (1902–1954) повоєнного часу є роман «Жива вода», в якому письменник втілив ідею невмирущості нації, що відроджується після воєнної катастрофи. Це твір про українське село, що пережило страхіття фашистської навали, про перший післявоєнний рік, про відбудову зруйнованого німецькими фашистами народного господарства, про трудовий героїзм жінок.

Ця книжка містить дві повісті, що мали для письменниці непересічне значення. Саме «Людина» відкрила їй шлях до української літератури, бо вперше була написана українською мовою. І водночас, за словами авторки, принесла багато «мук творчості» — чотири рази перероблювалася. Тим часом «За ситуаціями» писалася «з такою силою чуття, що викінчуючи її, я цілий вечір плакала», згадувала Ольга Кобилянська.

Доля видатного українського письменника Володимира Винниченка (1880–1951) була надзвичайно складною та бурхливою. Цей талановитий художник слова був відомим політичним діячем, який все життя присвятив боротьбі за побудову вільної, самостійної України. Тому не дивно, що твори його довгий час було заборонено друкувати.

Володимир Винниченко (1880—1951), видатний український письменник, посідає особливе місце в історії української драматургії. У драмі «Чорна Пантера і Білий Медвідь» показано конфлікт між художником (Білим Медведем) та його дружиною (Чорною Пантерою) — боротьба самолюбства і воль, бажання кожного поставити своєю правоту вище за правоту іншого.