«Автор цих анекдотів – народ», – не втомлюється повторювати Олексій Кононенко у своїй семибарвній-семиструнній серії із 7 книг «Антологія українського анекдота “Українська веселка”». Він не один рік збирав, упорядковував і супроводжував авторськими текстами ці збірники і веселих, і сатиричних історій та примовок.

«Автор цих анекдотів – народ», – не втомлюється повторювати Олексій Кононенко у своїй семибарвній-семиструнній серії із 7 книг «Антологія українського анекдота “Українська веселка”». Він не один рік збирав, упорядковував і супроводжував авторськими текстами ці збірники і веселих, і сатиричних історій та примовок.

Роман Іваничук (нар. 1929 р.) — відомий український письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. У доробку патріарха української історичної романістики двадцять історичних романів, якими він намагається, за його висловом, «внести дрібку своєї праці для збереження й повернення історичної пам’яті в народі», служити йому «мечем і мислію».

У новій книжці заслуженого журналіста України, доктора історичних наук Данила Яневського продовжується розповідь про події, що відбувалися на території сучасної України після її окупації Російською імперією та монархією Габсбургів у 1781—1914 роках. В основу цієї розповіді покладені узагальнені висновки білоруських, литовських, польських та українських науковців, які показали, що уніфікаційна політика російських окупантів була спрямована на знищення культурної, національної, релігійної, мовної ідентичності окупованих народів, тоді як на землях, які опинилися під австрійською владою, відбувався соціальний, економічний, політичний, культурний розвиток населення.

Рідна пісня стала невід’ємною частиною життя Українських січових стрільців, загони яких до останку змагалися з російськими поневолювачами у 1914—1918 роках. Духовні спадкоємці кращих традицій українського війська спочатку залюбки співали народні творіння, а невдовзі в стрілецькому середовищі народилися десятки своїх пісень, які виховували в народі патріотизм, почуття національної гордості, високу духовність.

Наприкінці 80-х завдяки збігу багатьох обставин у невеликому західноукраїнському містечку Новояворів­ську, розташованому на самому кордоні з Польщею, виникла справжня музична сцена. Місцеві підлітки зібрали десятки груп, грали зовсім нову музику: панк, метал, нью роментик, хіп-хоп… Згодом із усього того розмаїття з’явився «Скрябін», що врешті-решт став однією із найважливіших українських поп-груп.

Михайло Саакашвілі — унікальна людина, що двічі увійшла в одну воду. Ставши лідером думок у Грузії, він, на хвилі Революції троянд, очолив на 10 років цю країну і змінив її до невпізнання, а зараз став лідером думок в Україні, яка швидко змінюється. Перебуваючи на посаді губернатора Одеської області, він був політиком зовсім не регіонального масштабу, передавав свій досвід радикальних змін Україні, що звикла до повільних політиків.

Видатного діяча Великої Французької революції Максиміліана Робесп’єра (1758—1794) спочатку вважали уособленням усіх людських чеснот і справжнім представником народу, а потім звинувачували у розв’язанні кривавого терору, називаючи тираном і дияволом у людській подобі.

«Спогади» його сестри Шарлотти — це розповідь про життя, діяльність і погляди Максиміліана та його молодшого брата Огюстена, що був його споборником; це своєрідна спроба відновити справедливість.

Жан Монне (1888—1979) — видатний французький громадський діяч, один із творців сучасної геополітики та її культового утворення — Євросоюзу, за що його називали ≪ батьком Європи ≫ . У 1920-х рр. був заступником Генерального секретаря Ліги Націй, у 1939 р. очолив франко-британський економічний координаційний комітет, а в 1940-му звернувся до Черчилля з пропозицією створити спільну конфедерацію Франції та Великої Британії.

Луїс Бунюель (1900—1983) — видатний митець ХХ століття, який поставив за мету показати справжню природу людини, спотворену, як він вважав, культурою й етикетом. Режисер не жив в Іспанії і більшість своїх фільмів знімав за її межами, але джерелом його натхнення були традиції іспанської культури, а свої фільми «Назарин» та «Трістана» він зняв за творами класика іспанської літератури Переса Гальдоса.

Іван Драч (нар. 1936 р.) — людина різнобічно обдарована: він відомий широкому загалу не тільки як поет, перекладач, мислитель, громадський діяч, політик, перший голова Народного Руху України (1989), Герой України (2006), а і як кіносценарист і драматург. За сценаріями Драча свого часу було створено низку справді культових фільмів — «Криниця для спраглих» (1965), «Камінний хрест» (1968), «Пропала грамота» (1972) та ін.

Іван Драч (нар. 1936 р.) — людина різнобічно обдарована: він відомий широкому загалу не тільки як поет, перекладач, мислитель, громадський діяч, політик, перший голова Народного Руху України (1989), Герой України (2006), а і як кіносценарист і драматург. За сценаріями Драча свого часу було створено низку справді культових фільмів — «Криниця для спраглих» (1965), «Камінний хрест» (1968), «Пропала грамота» (1972) та ін.

«Теологічно-політичний трактат» видатного нідерландського філософа-пантеїста Бенедикта Спінози (1632—1677) — один із перших його кроків на шляху до створення цілісної картини світу і зрозуміння «першопричини і походження речей», що мислилося як пантеїстичне розкриття генезису всіх предметів та природних явищ з погляду тотожності Бога та природи як єдиної, вічної та нескінченної субстанції.

У книзі подається на широкому фактичному матеріалі та на підставі як опублікованих, так і архівних джерел, стислий нарис біографій київських митрополитів – предстоятелів Української Православної Церкви XVII-XVIII ст., які здебільшого були також визначними культурними, а іноді – політичними діячами України.

Головна героїня роману Анастасії Байдаченко «Дама з покритою головою. Femme couverte»(першого в цій серії) – Маргарита Орлеанська – не просто дама з єдиної збереженої мініатюри, а побожна жінка надзвичайної краси зі своєю долею: мати сімох дітей, майже зразкова дружина в не дуже щасливому і недовгому шлюбі, предмет обожнювання і поклоніння багатьох, але все життя щиро закохана в одного, мимоволі погубленого нею, пережила біль втрат, зраду і ненависть дозвільних пліткарів – довге життя графині було сповнене яскравих подій і переживань.

Віктор Мазур – фінансист за освітою, працював у різних галузях економіки України. Ще в середині 90-х років минулого століття почав писати статті на історичні та економічні теми. Аналізуючи соціально-економічні події в житті пересічного українця, почав збирати інформацію про зловживання в суспільстві, котра з часом стала матеріалом для його книжок про шахрайство та способи, як уберегти себе і свій гаманець від аферистів.