Моторошними вулицями охопленого червоним терором Севастополя блукає жінка – пані Евеліна Ягожинська. Вона шукає свого чоловіка, генерала армії Української Народної Республіки, що переховується від більшовицького правосуддя. Та замість обіймів коханого Ягожинська потрапляє до рук Розалії Землячки – безжальної чекістки, відомої під прізвиськом Демон.

Травень 1945 року, Литва. Завершується Друга світова війна. Однак Сакалас, командир загону литовського збройного опору, переконаний: святкувати перемогу литовцям зарано. Адже з розгромом нацистської Німеччини державну незалежність Литви не відновлено. Територію знову контролює радянська влада. Замість визволення й свободи вона принесла терор, репресії, насильство.

Родина Чорножукових завжди вміла добре працювати. Але плоди цієї праці зібрала колективізація — усе нажите треба було віддати. Що далі, то дужче. За короткий час щедрі й добрі люди перетворилися на примар…

Чому голодна смерть спустошила українське село, де були родючі землі та плодючі сади? Варя Чорножукова, мабуть, уже й не намагалася це осягнути.

І знову Юрій Винничук вибудовує перед читачем захопливий сюжет, у якому герої, поринаючи в лабіринти пам’яті, лише в несподіваному фіналі розкриваються повною мірою. Вони озираються на своє життя, яке припало на добу тоталітарних режимів, і звіряються у різних способах виживання — від цинічного до шляхетного.