Віктор Домонтович — літературний псевдонім українського письменника, історика й археолога В. Петрова (1894 — 1969). «Доктор із парадоксом», як його називав Микола Зеров, був майстром інтелектуальної прози, а ще він був талановитим ученим, ерудитом і радянським розвідником. Життя Домонтовича приховує чимало таємниць і могло б стати блискучим сюжетом біографічного роману.

Ім’я видатного письменника Івана Петровича Котляревського (1769–1838) пов’язують насамперед з його поемою «Енеїда» — основоположною книгою нової української літератури, яка вже понад двісті років зачаровує читачів. Запозичивши сюжет античної поеми Вергілія, письменник живою народною мовою, щедро присмаченою гумором, створив справжню енциклопедію життя українського народу.

Микола Хвильовий (справжнє ім’я Микола Фітільов; 1893–1933) — один з основоположників пореволюційної української прози, майстер психологічної новели з елементами романтизму та імпресіонізму.

«Вальдшнепи» — незакінчений роман Миколи Хвильового, у якому письменник осмислює наслідки революційних перетворень в Україні та зачіпає тему її національного відродження.

Повість Ольги Кобилянської (1863—1942) «В неділю рано зілля копала» — один з найкращих творів видатної української письменниці. Вона створена за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Однак авторка збагатила її новими деталями, які дають змогу глибше проникнути у внутрішній світ героїв.

Багато героїчних моментів нашої історії, що знайшли відображення в кращих прикладах української літератури, стали предметом цієї хрестоматії. Вона містить добірку віршів не тільки прославлених класиків Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, але й поетів нашого часу: Ліни Костенко, Дмитра Павличка, Сергія Жадана та ін.

Володимир Винниченко (1880‒1951) ― видатний український прозаїк і драматург. В українській літературі початку XX століття Винниченко започаткував течію неореалізму. Був одним з найвпливовіших політичних діячів свого часу. Багато років жив і працював в еміграції.

«Сонячна машина» ― перший український науково-фантастичний роман.

«Сонячна машина» ― науково-фантастичний роман талановитого українського письменника Володимира Винниченка. Вперше твір був опублікований 1928 року.

Події розгортаються на початку 20-х років минулого століття. Рудольф Штор створює фантастичну «сонячну машину». З її появою люди можуть отримувати їжу за допомогою сонячної енергії.

До книжки поета, археолога і політичного діяча Олега Ольжича увійшли найперші поезії, прижиттєві поетичні збірки «Рінь» і «Вежі», збірка « Підзамча », яку друзі Ольжича видали вже після його смерті, а також прозові твори, публіцистика і листування.

Творчість поета героїчна, він вірить у правду, свободу і призначення людини.

Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 1920–1930-х рр. Його розвиток відбувався в умовах масових переслідувань. Більшість авторів репресував сталінський режим. До цього видання увійшли твори авторів, яких розстріляли за те, що були українцями: п’єса «Маклена Ґраса» Миколи Куліша, частково роман «Невеличка драма» Валер’яна Підмогильного, «Гад Звіринецький» Клима Поліщука, а також частково роман «Недуга» та поезії Євгена Плужника, який помер від сухот у концтаборі , і поезії Володимира Свідз і нського, якого спалили живцем .

Тодось Осьмачка (1895–1962) — видатний український письменник, який пізнав і сталінські репресії, і психлікарні, і нелегке буття в еміграції. Чи міг він уникнути поневірянь? Так, упокорившись владі. Але тоді в нас не було б Осьмачки, бо: «Він був один такий. Його шляхом не пішов ніхто. Важко сказати, хто все це міг би витримати».

Творчість Василя Барки (справжнє ім’я — Василь Костянтинович Очерет, 1908—2003), талановитого письменника і поета, представника української діаспори у Сполучених Штатах Америки, довгі роки залишалася невідомою в нашій країні.

Роман «Жовтий князь» — це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України — страшному голодомору 1932—1933 років, що забрав життя мільйонів людей.

Борис Антоненко-Давидович (1899—1984) — відомий український письменник, один з найкращих знавців української літературної мови. Він вважав, що «мова — це щось далеко більше за механічний зв’язок між людьми, це — відбиток свідомості людини, це — прояв її».

Книжка «Як ми говоримо», основна праця Антоненка-Давидовича, присвячена чистоті української мови.

Юрій Іванович Яновський (1902 – 1954) – український прозаїк, поет, драматург, журналіст, редактор і сценарист ВУФКУ, художній керівник Одеської кінофабрики. Сучасники називали його «добрим генієм українського кіно».

Для свого першого роману Ю. Яновський розглядав варіанти назв: «Українське хворе кіно», «Мемуари редактора каторги», «Мемуари старої людини», «Мемуари про море», «Мемуари То-Ма-Кі», «Мемуари голого редактора».

Панас Мирний (справжнє ім’я — Опанас Якович Рудченко, 1848—1920) увійшов в історію української літератури як новатор соціальних романів, драматург, майстер психологічної прози.

Його найвідоміший роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» охоплює події від катерининських часів до скасування кріпацтва в 1861 році.