Джинкс знає, що може творити магію. Але він не відає, чому його крадькома переслідує вовкулака з ноутбуком, чому дерева відводять від нього безпечні стежини в Урвальді й чому ельфи думають, що Джинкс та злий Кістковерт пов’язані між собою. Небезпечні пошуки відповідей на цілий ряд запитань заводять Джинкса у пустельну країну Самару, де, як стверджує чаклун Симон, хлопець міг би віднайти давню магію, котра йому необхідна, щоб узяти гору над Кістковертом та об’єднати Урвальд.

Ворон застрибав по підлозі. Потім зупинився перед Мамою Му.

– Чого я стрибаю?

– Я не знаю. Ти сказала, Святвечір… Так от, а я не маю для себе ніякісінького різдвяного подарунка.

– Та ну, для себе? Ти хочеш сам собі подарувати щось на Різдво?

Ворон ще більше заметушився.

– Звичайно. Це єдиний спосіб отримати подарунки, бо я ніколи нічого не отримую! Мушу поспішати, мені треба додому.

— Вороне… зараз наша черга!

— Ні! — вигукнув Ворон.

— Чого це ні?

— Ти корова, Мамо Му.

— Але ж дитячу гірку поставили на луці, де пасуться корови. Хіба не так, Вороне? — спитала Мама Му.

— КРА-А! Однак вона для дітей, Мамо Му. Діти завжди тут купаються. Діти люблять спускатися з гірки.