Головна думка автора зводиться не до того, щоб робити більше за менший час. Йдеться про те, щоб не займатися потрібними справами. Це не стратегія тайм-менеджменту або техніки продуктивності, систематична дисципліна для визначення того, що є справді необхідним. Результат відбувається в тому, що людина отримує кращий прогрес, інвестуючи в меншу кількість речей.

Чому люди так по-різному реагують на ту чи іншу подію? Чому хтось сміється, хтось плаче, хтось бере дистанцію, а комусь навпаки треба близькість? Чому декому вдається перетворювати злість та образу на любов, а хтось застрягає в переживаннях і не здатен рухатися далі? Книга про способи адаптації до різних життєвих ситуацій та стресу.

Чому люди рятують і вбивають, пробачають і мстяться, люблять і ненавидять? Один вказуватиме на емоції, другий — на гормони, третій шукатиме причини в дитинстві, а четвертий — у середовищі. Хто має рацію? Усі й ніхто водночас. Бо для повної картини потрібні аргументи з кожної галузі.

Як пояснити пасивну агресію «підрізаного» водія? Чому в підлітковому віці дітям «зносить дах» і вони втікають із дому чи ув’язуються в сумнівні компанії? Чому нас нудить не тільки від зіпсованої їжі, а й від подій? Як вияв люті однієї людини зміг перерости у 20-мільйонний протест — Арабську весну? Це й інше в людській поведінці різнобічно пояснює Сапольскі.