Ми, жінки, чимдуж прагнемо бути хорошими: доньками, партнерками, працівницями, матерями, подругами, — сподіваючись, що це зробить нас щасливими. А натомість почуваємося просто втомленими й виснаженими. А ще з часом розуміємо, що наше справжнє життя проходить повз нас. Ґленнон Дойл теж жила саме так і вважала, що має бути вдячною долі за це.