Сучасна українська проза українською в США

Сімнадцятирічна Вероніка Черняхівська із закладу для дівчат переходить у нововідкриту Другу українську гімназію, де дівчата і хлопці навчаються разом. Спіритичні сеанси, захоплення Вайлдом, викрадені картини, таємничі культи та розслідування містичних убивств у місті раптом стають частиною її життя. Тим часом червоні загони Муравйова повільно наближаються до станції Крути.

Олеся Ульяненка називали контроверсійним, його твори критикували й офіційно забороняли, ними захоплювалися і зачитувалися, а після читання довго залишалися під враженням сильного, образного, густого й сміливого письма. Він один із найсміливіших українських письменників, якщо говорити про зображення людської натури. Олесь Ульяненко показує світ і людей такими, якими вони є, без прикрас і масок: жорстокість і насильство, розпуста, безвихідь, приреченість, тваринні інстинкти, межа божевілля й марний пошук сенсів, моральний надлам людини на соціальному дні й життя на зламі.

Молода киянка Леся Вишня працює в одній з київських бізнес-шкіл, де пише про рецепти успіху і мріє про свій. Та несподівана зустріч із Сергієм Кримським змушує героїню переосмислити погляди й цінності. У старій квартирі, де самотній філософ розповідає їй історію свого життя й ділиться думками про те, як все влаштовано, світ зупиняється й набуває інших вимірів і сенсів.

«Записки синоптика» — це тепла, іронічна, зворушлива книжка, у якій розповіді про погоду — не показники й прогнози, а частина нашої пам’яті, історій і життєвих подій. Тут є грози над Києвом, спекотне дихання пустелі, подорожі, страхи, сміх і несподівані зустрічі, які змінюють людину. Наталка Діденко, професійна метеорологиня, у кожному розділі поєднує цікаву розповідь із короткими й зрозумілими науковими фактами.

Київ, 2018-й рік. Ще вчора Ольга-Олександра (або просто — Оллі) будувала карʼєру в рекламній сфері, а вже сьогодні безробіття підкидає їй «тимчасову» роботу асистентки в Ірини Хижак — інтелігентної і стриманої колишньої адвокатки, яка тихо докопується до правди там, де офіційні структури безсилі. І поки Оллі приміряє на себе роль то доктора Ватсона, то місіс Гадсон, їхньому дуету випадає розслідувати першу справу: у розпал гуртожитської вечірки накладає на себе руки заможна студентка Ліза Литовська.

Василь Хрисанфович Комаха, або ж Доктор Серафікус, — викладач і науковець. Він багато думає й аналізує, ніби зовсім не бажаючи підтримувати стосунки з людьми, хоч поза тим із задоволенням спілкується з малою Ірцею. Саме це спілкування наштовхує чоловіка на думки про батьківство.

Це книжка про вибори, які ми робимо під час війни. Про своїх і чужих. Про совість і зміни.

Доля Анастасії Косач, любої доньки заможних батьків, осявалася загравою майбутнього щастя. Дівчина закохана в сина сусідського поміщика, лікаря Марка Стогнієвського. Та в день заручин Анастасія дізнається про зраду.

Після зникнення найближчої подруги, Марі, одеситка Аліса ніяк не може оговтатися. З життя починають зникати звичні орієнтири, та замість них з’являються нові знайомства. Нова колега Лара, котра швидко стає близькою подругою.

Невлаштованість особистого життя, невдоволення новою роботою, психічно неврівноважені сусіди, схильні до насильства, і якщо зважити на те, що все це відбувається за кордоном, куди мусила податись героїня книжки в пошуках ліпшого життя, — то чи варто казати, що відчуття пастки неминуче? Копирсаючись у собі, героїня доходить розуміння, що боротьба із зовнішнім світом стільки ж примарна, як розмахування кулаками в порожнечу. Бо світ навколо нас з усіма його нещасними, а від того невдоволеними людьми — не що інше, як віддзеркалення (відкид) нашого внутрішнього світу, а неприйняття його — відкидання самих себе.

Випускниця Варшавського університету і журналістка «Ґазети Виборчої» Лідія Осталовська завжди пише про тих, кому в цьому світі найважче: про національні меншини, про жінок, про субкультурну молодь та інших аутсайдерів і марґіналів. Її нова книжка «Акварелі» – це розповідь про один із найменш досліджених ґеноцидів періоду Другої світової війни, жертвами якого були європейські роми. Водночас це історія дивовижного життя чеської єврейки Діни Ґотлібової, яка в Аушвіці на замовлення «ангела смерті» доктора Менґеле малювала портрети ромів, а після війни вийшла заміж за відомого діснеївського мультиплікатора Арта Бебіта і зробила успішну кар’єру, після чого спробувала відсудити в музею Аушвіц-Біркенау власні акварелі.

У незалежній Україні дослідження Дмитра Стуса стало однією з перших біографій, де застосовано науковий та белетристичний стилі. Секрет успіху цієї книжки, очевидно, в тому, що вона поєднала глибокий науковий пошук зі спогадами сина про батька. Автор робить акцент на рисах особистості поета, яка стала символом обстоювання людської та національної гідності.