Казки роботів. Кіберіада. Маска. Книга 1 – Лем С. – (НК Богдан)

Перший том «П’ятикнижжя Лемового» – цілком роботизований. Ще б пак, роботи вже давно колонізували безліч планет і мешкають там самостійно й самодостатньо. З’явилися цілі раси та нації роботів, кожна з яких має свою культуру, казки та легенди.

Але об’єднує їх усіх міф про те, що на Початку Часів дивні блідотики створили колись першого робота за своїм власним образом і подобою… Їх ніхто ніколи не бачив, але всі сходяться на думці, що вони – жахливі й всесильні та дихають (який жах!) киснем, котрий роз’їдає залізо.

У цій збірці – безліч кумедних казок з оригінальними сюжетами про життя і проблеми роботів. Неперевершений майстер гумору та сатири, фантаст Лем використовує образи розумних машин як метафору людини, показуючи, що їхні проблеми нічим не відрізняються від наших. А ще ви дізнаєтеся, як влаштований Всесвіт (причому доволі детально, включно з галактиками), станете свідками казкових пригод із драконами чи віроломними королями, та навіть посмієтеся над пригодами видатних конструкторів Трурля та Клапауція.

Придбайте комплект книг зі знижкою 20%!

ТРОЄ ЕЛЕКТРИЦАРІВ

Жив колись один великий конструктор-винахідник, який невтомно винаходив незвичайні прилади й виготовляв дивовижні апарати. Змайстрував він був собі машинку-пушинку, яка гарно співала, й назвав її пташкою. Печаткою у вигляді сміливого серця було позначено кожен атом, який виходив з-під його рук, і дивувалися потім учені, знаходячи в атомних спектрах миготливі сердечка. Змайстрував він багато корисних машин, великих і малих, і якось спала йому на думку химерна ідея поєднати воєдино смерть із життям і в такий спосіб досягнути неможливого. Поклав він собі створити розумні істоти з води, але не тим жахливим робом, про який ви зараз подумали. Ні, думка про тіла м’які й мокрі була йому чужою, викликала в нього відразу, як і в кожного з нас. Вирішив він створити з води істот по-справжньому гарних і мудрих, а саме кристалічних. Вибрав він тоді планету, від усіх сонць віддалену, з її замерзлого океану вирубав крижані брили, а з них, як із гірського кришталю, витесав кріонідів. Звалися вони так, бо могли існувати лише при страшному морозі й у безсонячній порожнечі. Збудували невдовзі кріоніди міста й палаци крижані, а що будь-яке тепло загрожувало їм згубою, освітлювали вони свої житла полярними сяйвами, які ловили й тримали у величезних прозорих посудинах. Хто був багатший, той мав більше полярних сяйв, цитринових і сріблястих, і жили кріоніди щасливо, а що любили не тільки світло, а й коштовні камінці, то славились вони своїми дорогоцінностями. Вони витесували їх із затверділих газів і шліфували. Тішили їх ці коштовності вічної ночі, у якій, немов ув’язнені духи, палали полярні сяйва, схожі на зачаровані туманності в кришталевих брилах. Чимало космічних загарбників мріяло заволодіти тими багатствами, бо ж усю Кріонію було видно ген-ген звіддалік, виблискувала, неначе діамант, який повільно обертається на чорному оксамиті. Різні шукачі пригод прибували на Кріонію спробувати воєнного щастя. Залетів на неї й електрицар Латунний, який, коли ступав, то наче дзвін дзвонив, та тільки-но він поставив на лід ногу, як від жару крига під ним розтанула, й ринув електрицар у безодню Льодового океану, й води зімкнулись над ним, і там, на дні кріонських морів, спочив він до кінця віку.

Не налякала доля Латунного інших сміливців. Слідом за ним прилетів на планету електрицар Залізний, рідким гелієм так упившись, що в його сталевих нутрощах аж булькало, а паморозь, що вкрила його панцир, зробила його схожим на сніговика. Але, опус­каючись до поверхні планети, електрицар розжарився від тертя об атмосферу, рідкий гелій зі свистом випарувався з нього, а він сам, розпечений до червоного, упав на крижані гори, які тут-таки розсипалися. Виліз електрицар звідти, немов киплячий гейзер, вивергаючи клуби пари, та, хоч би до чого він торкався, усе миттю перетворювалося на білу хмару, з якої випадав сніг. Сів тоді Залізний і став чекати, поки вистигне, й ось, коли сніжинки перестали танути на його панцирних наплічниках, вирішив електрицар устати й кинутися в бій, проте мастило в суглобах так загусло, що він і випростатися не міг. І досі сидить він там, а сніг, падаючи, перетворив його на білу гору, з якої тільки стирчить вістря шолома. Називають ту гору Залізною, і в очницях її виблискує замерзлий погляд.

Почув про долю своїх попередників третій електрицар, Кварцовий, котрий удень мав вигляд не інакше як скляної лінзи, а вночі скидався на віддзеркалення зірок. Не боявся він, що мастило в суглобах загусне, бо не змащувався; не лякався, що лід під ногами в нього розплавиться, бо міг залишатися холодним, якщо цього бажав. Одного він повинен був уникати — напружених роздумів: розжарювався від цього кварцовий мозок, і це могло занапастити електрицаря. От і вирішив він убезпечити себе й добитися перемоги над кріонідами бездумністю. Прилетів він на планету й так охолов за тривалий свій політ крізь вічну галактичну ніч,

Казки роботів. Кіберіада. Маска. Книга 1 П’ятикнижжя Лемове Лем С. (9789661045322) 978-966-10-4532-2

Купити у США та Канаді

В інтернет-книгарні DreamyShelf.com ви можете легко замовити цю книжку з доставкою:

🇺🇸 Buy in the USA

🇨🇦 Buy in Canada