Прибуття – історія про імміграцію, яку автор розповідає малюнками без жодних слів, і яка ніби прийшла до нас з давніх забутих часів. Чоловік лишає свою дружину та дитину у збіднілому місті, в пошуках кращих перспектив у невідомій країні по інший бік широкого океану. Це історія боротьби та виживання у світі незбагненного насильства, збурень та надії.

У мирних країнах люди насолоджуються розкішшю віри в те, що їхній приватний досвід відокремлений від публічної історії. За ранковою кавою вони мимохідь переглядають новини про війни, зміни режимів, змови, убивства, вважаючи, що ані їхніх родин, ані їх самих це не стосується. Ця розкіш ніколи не була доступна Ніні Бунєвац.

Маржан Сатрапі, відома коміксистка і режисерка, з притаманними їй гумором, проникливістю та уважністю розповідає несамовиту історію про одного з найвідоміших іранських гравців на тарі, який віддає своє життя музиці та коханню.У листопаді 1955 року Нассер Алі Хан, двоюрідний дідусь авторки, шукає новий інструмент: його улюблений тар був зламаний.

Хай ти п’єш флетвайт на кокосовому молоці й замовляєш додому суші — та якщо в грудях твоїх тріпоче українське серце, у тебе хоч-не-хоч виникне потреба зварити справжній борщ. Саме так сталося з Андрієм, простим хлопцем, який гідно прийняв борщовиклик. Цю книжку можна було б назвати «Одіссея борщу», якби Одіссей у своїх мандрівках ніколи не виїжджав за межі Київської області, а відповіді на фундаментальні питання життя і смерті шукав у капустяних базарних рядах.