Осип Турянський (1880–1933) — український письменник, чия літературна спадщина довгий час не була відома українським читачам. У незалежній Україні про здобутки митця згадали, твори друкуються, і численні прихильники можуть насолоджуватися його творчим талантом.

«Дума пралісу» — алегорична повість з філософськими роздумами.

Микола Хвильовий (справжнє ім’я Микола Фітільов; 1893–1933) — один з основоположників пореволюційної української прози, майстер психологічної новели з елементами романтизму та імпресіонізму.

«Вальдшнепи» — незакінчений роман Миколи Хвильового, у якому письменник осмислює наслідки революційних перетворень в Україні та зачіпає тему її національного відродження.

«Чесність з собою» ― роман видатного прозаїка і драматурга Володимира Винниченка, який був опублікований 1911 року.

Головний герой Мирон, соціаліст, пропагує ідею «чесності з собою» серед молоді й вважає проституцію звичайною професією. Його сестра Маруся через складні життєві обставини змушена піти в повії.

Євген Плужник (1898–1936, літературний псевдонім Кантемирянин) — український поет, драматург, перекладач зі східної Слобожанщини. Жертва сталінського терору. Був виключений з Воронізької гімназії за участь у нелегальних гуртках. Попри успіхи в Київському музично-драматичному інституті ім. Миколи Лисенка, був змушений покинути навчання через туберкульоз.

До книжки поета, археолога і політичного діяча Олега Ольжича увійшли найперші поезії, прижиттєві поетичні збірки «Рінь» і «Вежі», збірка « Підзамча », яку друзі Ольжича видали вже після його смерті, а також прозові твори, публіцистика і листування.

Творчість поета героїчна, він вірить у правду, свободу і призначення людини.

Тодось Осьмачка (1895–1962) — видатний український письменник, який пізнав і сталінські репресії, і психлікарні, і нелегке буття в еміграції. Чи міг він уникнути поневірянь? Так, упокорившись владі. Але тоді в нас не було б Осьмачки, бо: «Він був один такий. Його шляхом не пішов ніхто. Важко сказати, хто все це міг би витримати».

Борис Антоненко-Давидович (1899—1984) — відомий український письменник, один з найкращих знавців української літературної мови. Він вважав, що «мова — це щось далеко більше за механічний зв’язок між людьми, це — відбиток свідомості людини, це — прояв її».

Книжка «Як ми говоримо», основна праця Антоненка-Давидовича, присвячена чистоті української мови.

В історико-документальному та автобіографічному романі Ю. Горліс-Горського «Холодний Яр» ідеться про маловідомі широкому загалу буремні події, які в 1918–1922 рр. відбувались на Чигиринщині, у Холодноярській Республіці, де Ю. Горліс-Горський був осавулом 1-го куреня полку гайдамаків. За словами самого автора, діяльність цього осередку українського повстанського руху проти німецьких та російських («білих» і «червоних») загарбників — «одна з найяскравіших сторінок визвольної боротьби в Україні.

Василь Симоненко (1935—1963) — український поет-шістдесятник і журналіст.

До збірки ввійшли його казки, байки, поеми, балади, епіграми, посвяти друзям, а також новели. Ім’я письменника передусім асоціюється з віршованими творами. Однак не меншої уваги варта й мала проза митця. В. Симоненко майстерно будує сюжет новел, занурюється в психологію персонажів, залучає до співтворчості читача.

У новелах та оповіданнях, створених упродовж 1914–1931 рр., авторка звертається до теми Першої світової війни. У центрі творів — переважно образи буковинських селян, для яких війна стала великою катастрофою, зруйнувала їхні долі. За назву видання обрано «Любов до рідної землі» — це заголовок малознаного твору, в якому письменниця розповідає історію буковинської матері, що віднаходить сина-вояка в чужих краях і домагається того, щоб, хоч і мертвого, повернути його додому.

#VALUE!

Під час літньої відпустки 1903 року Осип Маковей поїхав у село Довгополе і там за два місяці на одному подиху написав повість «Ярошенко». Цей твір був створений на підставі документальних матеріалів про польсько-турецьку війну. Він відтворює найяскравіші епізоди Хотинської війни 1621-го, активну участь в якій узяло Військо Запорозьке.

У повісті «Доля чи воля» двадцятирічна авторка порушує актуальні для свого часу проблеми жіночої емансипації, зокрема показує успішну спробу своєї героїні Ядвіги Клейн вийти поза рамки усталених у міщанському середовищі пріоритетів — діти, кухня, церква. Ядвіга не лише самостійно здобуває медичну освіту в університеті, а й реалізує себе в суспільстві як повноцінна особистість і жінка — ставши авторитетною лікаркою, бере на виховання дівчинку-сироту.

Володимир Винниченко (1880–1951), видатний український письменник, посідає особливе місце в історії української драматургії. Його твори значною мірою сприяли модернізації тогочасного українського театру, виведенню його на європейський рівень. Він написав 23 п’єси, які відіграли важливу роль у культурному відродженні українського народу.

У творах, створених упродовж 1900–1912 рр., авторка зачіпає проблеми, повʼязані з «жіночим питанням», вихованням молодого покоління українців. Так, в автобіографічному оповіданні «Доля» наведені епізоди особистого життя письменниці, входження її в літературу. Низка творів, зокрема й «Мої лілії», свідчать про вписаність О.