Від звільнення Дангольма і наведення ладу в Нортумбрії сплинуло кілька років. Утред Беббанбурзький продовжує вірно служити Альфредові, ставить фортецю на Темсі й боронить східні кордони Вессексу, який невпинно поширює свій вплив на інші саксонські землі. Та ось мирне життя королівства порушують нові загарбники: норвеги, очолювані славетними братами-завойовниками.

Після короткого періоду затишшя і процвітання в англійські королівства приходить нова біда. Смертельно хворий Альфред змушений чинити опір переважним силам данів, що грабують і палять Вессекс та Мерсію. Вкотре прийшовши йому на допомогу, Утред відмовляється зв’язувати себе новою присягою на вірність, цього разу синові короля, етелінґу Едварду, покидає колишній дім і вирушає на північ — до старих друзів і до ворогів, з якими мусить укласти союз.