Після батькової смерті сестри Елінор і Маріанна Дешвуд аж ніяк не можуть уважатися завидними нареченими. Скромний посаг кожної залишає їм невеликий вибір. Та жодна з них не визнає умовностей і нещирості, не мислячи собі подружнього союзу без кохання. Якщо Маріанна — утілення стихії й нестримності почуттів, то Елінор — сама розважливість.