Герої Юлії Баткіліної — сучасні українці, які живуть у час великого неспокою і великих змін. Серед них учасники розмовного клубу, де практикують українську мову, і працівниця маленької компанії, у якої складний період вдома і на роботі. Усі вони дуже різні, зі своїми проблемами, болями й тривогами.

Збірка Володимира Діброви “Переказки” складається з одинадцяти розділів. Кожен із них є коментарем та варіацією на теми відомих казок та інших літературних творів. Серед них є й зразки фольклору, і розповідь із народних уст, і міф, і дума, й оповідання-притча для першокласників, і уривок із Біблії, й навіть один сучасний роман.

Сповнена мрій і сподівань, зі старою валізою в руці, вісімнадцятирічна Андреа приїжджає з провінції до Барселони, щоб навчатися в університеті, й оселяється в родині своєї покійної матері. Громадянська війна призвела до занепаду її колись заможних родичів, які тепер ледь-ледь зводять кінці з кінцями. Їхній старий будинок — це своєрідний музей, що зберігає не тільки зайвий мотлох та старі меблі, а й привиди минулого своїх мешканців, їхні невтілені надії, несказані слова та зачаєну злобу.

Травень, 1992 року. Молодій боснійці С. двадцять дев’ять років, вона освічена, красива, має власний будинок і роботу вчительки у невеликому

«Романи Куліша» — белетризована біографія Пантелеймона Куліша, що ілюструє, як у його епоху розвивалися любовні стосунки. Значна частина описаних тут любовних історій відбувається не у реальному житті, а у фантазіях людей, які активно листуються. Це абстрактні, вигадані, деформовані, ідеалістичні романи.

Роман Олеся Ільченка «Місто з химерами» дозволяє повернутись в часі і зануритись у життя Києва початку ХХ століття: зазирнути за лаштунки театру Соловцова, зустріти Ларису Косач в Музеї старожитностей, випити гарячого шоколаду в кафе «Семадені», поспостерігати за будівництвом Миколаївського костелу і навіть політати аеропланом разом із Ігорем Сікорським. Уважні читачі й читачки дізнаються про загадки життя відомого будівничого Владислава Городецького і разом з героями роману отримають можливість розкрити головну таємницю Києва. Що означає «зловісний трикутник»?

У кожній родині є історії, що незмінно переповідаються з покоління в покоління, мов складова таємничого ритуалу. Інші залишаються поза кадром і згодом майже зникають, осідаючи пилом на старих фотокартках або розпадаючись на абсурдні й незбагненні фрагменти. «Люди в гніздах»— це своєрідна суміш перших і других, позначена легким гумором, пародією та деконструкцією.

Від Франції до колоніальних Марокко й Індокитаю, модерного Львова і польських курортів розгорталася дружба Софії Яблонської, Володимира Винниченка та його дружини Розалії. Листування, збережене в архівах Парижа й Нью-Йорка, розкриває мистецькі пошуки дебютантки, вимогливі настанови класика, інтелектуальні суперечки, творчі ревнощі, амбіції — і народження авторського голосу. Ця книжка — захоплива мандрівка за лаштунки літератури, де письменництво постає як пристрасть, щоденна праця та випробування.

Багато читачів кажуть, що, читаючи, вони «поринають у книжку», однак тільки ті, хто сповна опанували мистецтво читання, можуть поринути у неї буквально: пройтися морським узбережжям і нанести на підошвах піску в дім, придбати продукти в магазині, який давно вже не існує в реальності, чи зустріти читача, який саме мандрує тими ж реченнями. Редактор Адам Лозанич, що належить до таких майстрів читання, одного дня отримує завдання – втрутитись у загадкову книжку, про яку немає інформації навіть у Національній бібліотеці. Розмірковуючи, навіщо комусь вносити зміни в текст, який навіть не містить сюжету, а є лише описом розкішної вілли і пишного саду, юнак знайомиться з іншими читачами, переживає дивовижні події і викорчовує рослини, що колись були свідками незвичайної історії кохання.

Під обкладинкою цього путівника заховався старий Київ часів Української революції 1917–1921 років. Розгорніть його — і ви прогуляєтесь вулицями, які були свідками пам’ятних історичних подій. Побуваєте там, де розташовувалися органи влади, політичні, громадські та культурні організації.

У 1950-х роках талановитий і перспективний співробітник органів державної безпеки вирушає з Брна на захід, щоб виконати спеціальну місію. Одного вечора він знайомиться з привабливою офіціанткою, навіть не підозрюючи, що насправді вона — лисиця, перетворена на жінку за дорученням Сталіна. Їржі Кратохвіл переплітає сюжетні лінії обох героїв, приправляючи їх філологічними іграми, гротеском, філософськими питаннями й сатирою над тоталітарним режимом.

«Ієрихонські трубачі» відомого чеського композитора, піаніста й письменника Іллі Гурніка (1923–2013) — це збірка дотепних, мудрих і іронічних оповідань та фантазій на музичні теми, яка здобула популярність у пору славетної «Празької весни» (вперше видана 1965 р.) й давно стала в чеській культурі класикою. Перший переклад цієї книжки на українську мову здійснив у кінці 1960-х Стефан Забужко, батько письменниці Оксани Забужко. Нинішнє перевидання доповнює автобіографічна повість-дослідження Оксани Забужко «Код Гурніка», що вперше відкриває читачеві невідомі сторінки з історії українського «шістдесятництва» й допомагає по-новому поглянути на наше недавнє минуле.

Тридцять п’ять років Гантя працює в пункті збору старого паперу. Кожного вечора рятує зі щелеп свого гідравлічного преса книги, несе їх додому і наповнює ними свій будинок. За ці тридцять п’ять років він наносив дві тонни книг і мимохіть здобув освіту, тож вже й не знає, які думки його власні, а які він запозичив у Лао-цзи чи Канта, Шопенгауера чи Геґеля.

У ХХ столітті жінки здебільшого перестали імітувати чоловічі голоси й інтонації, відмовилися від чоловічих псевдонімів і представили власний погляд на світ, власну ієрархію цінностей. У цій книжці зібрано новелістику найвідоміших авторок модерністської й постмодерністської доби. Йдеться про досвід емансипанток і революціонерок десятих років, зміну вартостей у міжвоєнний період, врешті, про складність пошуку нової ідентичності у пострадянські десятиліття.

Класиків варто перечитувати хоча би для того, щоб злоба дня не закривала перспективу й не позбавляла рятівного вміння розрізняти велике й дрібне, важливе й зникоме. Оповідання та повісті, упорядковані Вірою Агеєвою, доводять, що Марко Вовчок цілком заслуговує звання «зачинательки вітчизняної психологічної прози». Глибина та витонченість аналізу душевних станів її персонажів приваблює та вражає й сьогодні.

«Дякую за кожний новий ранок» — автобіографічний роман чеської письменниці українського походження Галини Павловської, який став однією з перших та водночас найпопулярніших її книжок. Дорослішання Ольги — alter ego самої авторки — відбувається на тлі драматичних подій 1968 року в Чехословаччині, окупації країни радянськими військами та наступних понад 20 років тоталітарного абсурду. Навіть із тавром племінниці «українського буржуазного націоналіста» дівчина намагається отримати від життя максимум.