Ґудолл — видатна англійська приматологиня, найкраща світова експертка з шимпанзе. У далекому 1960-му, коли їй було двадцять шість, вона полишила Англію, щоби втілити в життя свою заповітну мрію — вивчати тварин в Африці. Без освіти та підготовки, лише з блокнотом, біноклем і любов’ю до дикої природи, Ґудолл дала світові ґрунтовні знання про найближчих родичів людини.

Ми часто дивимося на Марс як на найперспективніше місце для пошуку життя поза межами Землі, однак нещодавні дослідницькі місії засвідчили, що найбільш придатні для життя тіла Сонячної системи розташовані значно далі в глибинах космосу. Під льодяною кіркою супутників Юпітера, Сатурна і Нептуна ховаються величезні підповерхневі океани, що разом містять у 50 разів більше рідкої води, ніж усі океани на Землі. Нижня поверхня цієї крижаної кори — це наче морське дно, лише перевернуте догори ногами, там цілком може існувати багате екологічними нішами середовище.

«Теорія неймовірності. Сімдесят історій про все на світі» Макса Кідрука — захопливий нон-фікшн для дітей і підлітків, який пояснює світ просто, дотепно й науково. Це сімдесят коротких історій про дивовижні факти, неочевидні висновки та явища, що ховаються у звичному житті.

За останні двадцять років вивчення динозаврів перетворилося на справжню наукову дисципліну. Нові технології розкрили секрети, приховані в доісторичних кістках, які раніше годі було передбачити. Тепер ми можемо визначати колір динозаврів, силу їхнього укусу, максимальну швидкість і навіть те, чи піклувалися вони про дитинчат.

Книга «Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу» вперше вийшла друком 1997 року і справила ефект бомби в українському літе­ратурознавстві — не менший, ніж «Польові дослідження з українського сексу» в літературі. Авторський метод інтерпретації класичних текстів скандалізував адептів канону Великого Кобзаря, і дискусія швидко пере­ росла в «битву за святині».

Визнаний майстер короткої прози Петер Штамм зібрав у цій книзі десять історій, об’єднаних територією — Швейцарським плато — та глибиною розкриття людських взаємин у повсякденних ситуаціях. Дівчина, що вирішує жити у лісі. Порожня вахтерська будка із опущеними жалюзі.

Друге видання доповнене новим розділом «Після Майдану», а також найхарактернішими відгуками польських інтелектуалів на перше видання «Українського палімпсеста» і передмовою авторки до польського читача своєї есеїстики, які допоможуть українському читачеві краще зрозуміти сучасний контекст польсько-українського діалогу. Ця книжка — плід розлогого інтерв’ю з Оксаною Забужко відомої варшавської журналістки, майстрині цього жанру Ізи Хруслінської. Читач знайде тут відповіді, які суспільство завжди хоче почути від популярного письменника.

Події роману відбуваються в Сербії 1999 р., під час бомбардування НАТО та після нього. Загальна мобілізація не обминула й Джорджа Узелца – Джоле, екстравагантного міського хлопця, примхливого й поверхового члена самопроголошеної урбаністичної еліти. Він повертається з війни позбавленим усіх ілюзій, і в карколомному слаломі крізь корумповані суспільні структури, семиденний фестиваль сексу та боротьбу за голландську візу звільняється від задушливих сімейних і суспільних лещат, потроху пізнаючи себе «справжнього».

Надія Суровцова (1896–1985) — українська громадська діячка, дипломатка, історикиня, публіцистка, перекладачка, яка стала жертвою радянського режиму і провела у тюрмах, таборах і на засланні майже тридцять років. Життя Надії Суровцової вражає і захоплює, а її майстерно написані «Спогади» — один із найважливіших монументальних документів доби, що унаочнюють успіхи та поразки України й водночас викривають злочини комунізму. У першому томі «Спогадів» вміщена перша частина мемуарів, у яких Надія Суровцова розповідає про своє дитинство в Києві та Умані, навчання в Петербурзі, участь в Українській революції, життя на еміграції та в радянській Україні — до першого арешту в 1927 році.

Музика, книжки, пам’ять – те, що допомагає головному герою вистояти в мандрах «у пошуку втраченого себе». Поствоєнна Сербія, відлік часу розпочинається у 2004 році. Але дороги, автобуси, поїзди, передмістя, бензозаправки на автомагістралях – це лише декорація, так само, як і привиди командирів і солдат на плацу залишеної військової частини.

Є земля, яку називають Срібною, край Полонинських гір, Гуцульських Альп та Вулканічних Карпат. І є письменник, який пізнав душу цього краю. Іван Чендей (1922–2005) — один із найвідоміших закарпатських прозаїків, неповторний новеліст, сценарист культового фільму «Тіні забутих предків», лауреат Шевченківської премії (1994), співзасновник PEN Ukraine.

Що називати домом: місце, де ти народився, виріс чи зрозумів, ким ти є? Що вважати батьківщиною, якщо країни, звідки ти родом, більше не існує? В автобіографічній оповіді Саша Станішич досліджує питання людської ідентичності.

Ця історія починається в 2001 році, коли молода офіцерка армії США Джей Ті Блетті після подій 11 вересня отримує наказ їхати до Афганістану. І продовжується в Україні в 2018 році, коли Джей Ті вже як фотожурналістка вирушає на Донбас знімати портрети українських добровольців. Це розповідь про війну очима ветеранки та воєнної документалістки.

Герої Юлії Баткіліної — сучасні українці, які живуть у час великого неспокою і великих змін. Серед них учасники розмовного клубу, де практикують українську мову, і працівниця маленької компанії, у якої складний період вдома і на роботі. Усі вони дуже різні, зі своїми проблемами, болями й тривогами.

Три мальописи з Вірменії, Грузії та України розповідають про війни минулого та сьогодення і їхні наслідки крізь призму жіночого досвіду очевидиць, учасниць, тих, чиє життя однієї миті змінилося назавжди. Проєкт зосереджує увагу на воєнних конфліктах, що мали значний вплив на Кавказький регіон та Східну Європу: війна в Абхазії, Грузія (1992–1993), російсько-грузинська війна (2008), Карабаський конфлікт (Арцах) і Друга Карабаська війна (1988–2023), а також російсько-українська війна (від 2014 і дотепер). Ця книжка створена в межах проєкту «Графічні історії з Вірменії, Грузії та України» , втіленого за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Сповнена мрій і сподівань, зі старою валізою в руці, вісімнадцятирічна Андреа приїжджає з провінції до Барселони, щоб навчатися в університеті, й оселяється в родині своєї покійної матері. Громадянська війна призвела до занепаду її колись заможних родичів, які тепер ледь-ледь зводять кінці з кінцями. Їхній старий будинок — це своєрідний музей, що зберігає не тільки зайвий мотлох та старі меблі, а й привиди минулого своїх мешканців, їхні невтілені надії, несказані слова та зачаєну злобу.