Увазі читача представляється майже невідома в сучасній Україні повість історичного письменника і театрального діяча Михайла Старицького «Червоний диявол», написана у співавторстві з донькою, Людмилою Старицькою-Черняхівською. Час дії — кінець XVI століття, місце дії — Київ, тематика — «з цехового життя». Повість подається в українському перекладі, з максимальним збереженням авторської лексики — так, як написав би сам автор, якби мав змогу надрукувати свій твір рідною мовою.

Матір’ю одного з нащадків славнозвісної Роксолани стала українка з Поділля – Надія, яка в гаремі султана Ібрагіма Божевільного отримала ім’я Хатідже Турхан. Вона жила в буремні роки середини XVII століття, насичені повстаннями у провінціях Османської імперії, бунтами яничарів у Константинополі. На жаль, постать цієї султани маловідома в Україні.

В основу роману-хроніки покладено маловідомі, драматичні історичні події, які відбувалися як на території Тернопільщини, так і за її межами, напередодні і після початку Другої світової війни, котра невідворотно вторгалася в мирні будні мільйонів. Під кутом іронії та сарказму метафорично розкриті образи тодішніх достойників Польщі маршалка Ридз-Смігли, президента Мосціцького й інших винуватців вересневої катастрофи. Поряд із ними постає галерея польських чиновників провінційного рівня, котрі злетіли кар’єрними щаблями щоб, владарюючи, обкрадати власний народ і збагачуватися.

Роман Олександри Шутко «Роксолана. Союз із Ягеллонами» є історичним, можна сказати, документальним твором, написаним на підставі архівних документів, свідчень послів, листування – дипломатичного і приватного Роксолани (Хюррем). В основі сюжету – події, що відбувались у житті Роксолани у 1540–1551 роках, коли вона перебувала в зеніті слави та влади в Османській імперії.

Події, відтворені в романі, змальовують життя й побут запорозького козацтва ХVІІ століття. Романтичне козацьке кохання молодого лицаря Павла і козацької дочки Орисі, благородне побратимство рядових запорожців, мудрість і військовий хист їхнього провідника Сагайдачного, бої на морі й суші, морські походи й штурми фортець, визволення невольників з турецької каторги — все це захоплює й заворожує читача, пробуджує приспане почуття національної гідності та гордості за свій народ. Ім’я народного вчителя та письменника Спиридона Черкасенка в радянські часи викреслили з літературного процесу й заборонили на території України від початку 1920-х років.

«Потоп» — друга частина історичної трилогії Генрика Сенкевича, до якої входять також романи «Вогнем і мечем» (вийшов у цьому ж видавництві 2006 року) і «Пан Володийовський». Твір присвячений боротьбі Речі Посполитої зі шведською навалою у ХVІІ ст. Письменник показав шляхетську анархію, що панувала в країні.

Жила собі в Ляшках Мурованих, що на Львівщині, гонорова донька маґната Єжи Мнішха Маріанна (1588–1614) і нічого не відала про сусідню Московію. Але доля привела на її поріг загадкового чоловіка, який назвав себе царевичем Дмитрієм Углицьким (?–27 травня 1606) і затяг її у вир подій. Ляшки Муровані, а за ними Самбір і Львів перетворились на штаби підготовки до походу на Москву.

Роман «Пан Володийовський» — завершальна частина історичної трилогії Генрика Сенкевича, у якій показано боротьбу Речі Посполитої з турками й татарами після того, як король Ян Казимир зрікся престолу. Центральна постать роману — полковник пан Єжи Міхал Володийовський, найліпший жовнір Речі Посполитої, як говорить про нього автор. Цей образ яскравий і близький нам.

Події у романі відбуваються наприкінці ХV століття в османській Кафі (нині – це Феодосія), що в Криму. Султан Баязид ІІ надіслав туди намісником свого молодшого сина – шехзаде Мехмеда задля налагодження дипломатичних відносин із московитами. Цією ситуацією скористався кримський хан Менглі Гірей.

У цій книзі роману йдеться про боротьбу за трон батька Сулеймана (майбутнього султана Сулеймана Пишного) – шехзаде Селіма, який воював зі старшими братами. І тут величезну роль також зіграв Крим. Адже тамтешній хан Менглі Гірей, як і у випадку із шехзаде Мехмедом, зробив його брата Селіма своїм зятем.

Ця книга — історія кохання й становлення особистості дівчини, яка волею долі опинилася на лезі жорсткого протистояння ідеологій, націй, світів. Персонажі цілком реально сприймаються у вирі подій, що відбувалися на Тернопільщині впродовж найтрагічнішого десятиліття (1939–49), яке перекраяло не лише сім’ї, території, а й світогляди. Чорні жорна історії перетирали людей нещадно, та людяності знищити не змогли….

Наталя — молода сільська вчителька, родом із Полтавщини, яку з сестрою після Другої світової війни направили вчителювати в одне із сіл Галичини. У неї зростає допитливий та розумний, хоч, як і більшість хлопчиків його віку, бешкетливий син Михась. Незважаючи на дитячий вік, Михайлик часто ставить мамі дорослі питання, на які в тоталітарній державі небезпечно шукати відповіді: чому так бідують колгоспники, за що ув’язнили сусіда дядька Штефана, чому Москва — «старша сестра» Києва, хто такі «буржуазні націоналісти», чому більше не можна вірити в Бога.

У монографії на основі багатого архівного матеріалу, з використанням методик спеціальних історичних дисциплін комплексно досліджено проблеми фінансово-господарської діяльності українського національно-визвольного руху в роки боротьби з польським санаційним режимом, гітлерівським нацизмом і сталінізмом. Кольоровим друком найповніше подано ілюстрований систематизований перелік усіх виявлених бофонів та визначену ступінь їх рідкісності. Розрахована на науковців, викладачів та студентів вищих навчальних закладів, широкі кола краєзнавців.

З іронічних, а подекуди із саркастичних позицій, витворена колекція історичних подій, явищ і постатей, розкриті деякі таємниці того часу, хитросплетіння політики та війни. Придбайте комплект книг зі знижкою! «Вирівнювання» Збруча.

Історичний роман-хроніка «Пальпація» є першою книгою трилогії «Вирівнювання» Збруча». У ньому йдеться про двобій польської та радянської розвідок, який відбувався на Тернопільщині напередодні і на початку Другої світової війни. Гостросюжетні події, пов’язані з евакуацією цінностей Банку Польського, та історичні персонажі, серед яких достойники Польщі та СРСР, розкриті метафорично, з іронією та сарказмом.