«Химерне сяйво» — це другий роман із серії «Дискосвіт» підциклу «Ринсвінд», у якому продовжуються пригоди чарівника-невдахи Ринсвінда та першого на Диску туриста Двоцвіта, що розпочалися в «Кольорі магії». Зловісна червона зоря загрожує Дискосвіту знищенням. Друзі й не підозрюють, що саме Ринсвіндові, якому геть не вдаються чари, доведеться рятувати Диск від катастрофи.

«Зодягну на себе ніч» — четвертий роман у циклі про Тіфані Болячку з серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта. Знайома вже читачам юна Тіфані Болячка стала повноцінною відьмою Крейдокраю і повинна дбати про місцевий люд, а ще — боротися з забобонами, відьмоненависництвом та страхами, що віднедавна засліплюють її сусідів. Разом із бравими Нак Мак Фіґлями Тіфані готується протистояти найтемнішим глибинам людської природи та магії, що виходить з-під контролю.

«Віщі сестри» — це другий роман підциклу «Відьми» у серії «Дискосвіт». У цій дотепній історії Террі Пратчетт продовжує почате у романі «Право на чари» й розповідає про відьом у світі, де чаклунами можуть бути лише чоловіки. Він витончено вплітає шекспірівські алюзії в реалії Дискосвіту і демонструє, що ні доля, ні спадковість не стануть на заваді вибору справи свого життя.

Хіба можна не любити той різдвяний час, коли скрізь мерехтять гірлянди, кружляють сніжинки, пахне печивом і пряниками, коли хочеться одягатися в кумедні светри з дзвіночками, а святковий настрій, здається, витає в повітрі? Але Нола точно знає, як це — ненавидіти свята. Вона розійшлася зі своїм хлопцем і повернулась у рідне містечко, де почала ремонт у батьківському домі.

Поетична збірка Іванни Скиби-Якубової «Замість яблук» це дві частини, два життя. У першій — вірші, написані до 24 лютого 2022 року. Первісно-міфологічні, навіть хтонічні.

Узбережжя поміж степом та морем — місце сили двох світів, територія вітру і сонця, точка прибуття і відправлення, осередок життя у різних його проявах. Поетична збірка «Дещо» містить у собі вірші про те, ДЕ найшвидше стукотить серце південної людини та ЩО це серце здатне в собі нести впродовж відведених йому років. Збірка охоплює вірші з 2016 по 2023 рік — проміжок часу, означений передчуттями невідворотних змін, переживанням великих втрат та потребою вчитися жити і любити у зміненій реальності.

Дивовижа, безкраїсть, неідеальність і конечність усього людського. Особливий спосіб дорослішання, який настає із народженням власних дітей, особливий погляд на світ і дорослість широко розплющеними очима дитини. Безцінний час разом, час кохання, любові, надії — та безпорадність їхньої втрати, що приходить з війною.

«Кінечні пісні» — це книга втрачання: минулого (яке проминуло), теперішнього (пошматованого війною та відстанню), майбутнього (яким ми його уявляли), себе (що не спромагається вписатися в цю хистку систему координат). Водночас кінечні пісні не просто співаються при кінці речей, а й самі рано чи пізно закінчуються. А отже, це й книга надії, книга відкритих можливостей і чогось незвіданого попереду.

Нова поетична збірка Ольги Ольхової охоплює тексти, написані протягом кількох попередніх років. У притаманній авторці інтелектуальній метафоричності відчитуються головні мотиви — плинності часу й невідворотності почуттів — любові, розпачу, страху. Перед лицем найбільшої загрози найголовнішим орієнтиром стає вчасність.

Ця книга віршів має чітку внутрішню послідовність. Усі вірші тут охоплюють два роки — з серпня 2021-го до серпня ­2023-го. Це ніби цільний шмат життя — почуттів, передчуттів, болю, ненависті, розпачу, витривалості, терпіння, чекання, боротьби, любові, сили і ніжності.

«Закладка» — це книга таємниць, відкриттів та болісних прозрінь. Притаманні автору прозорість і влучність поетичного слова набувають у новій збірці Дмитра Лазуткіна повноти зрілого звучання. Тексти, написані перед 2022 роком, наповнені передчуттями, котрі подекуди нагадують пророцтва.

Крихке» — так пишуть часом на картонних коробках. На тих, які з собою вивозять в евакуацію, очевидно, не пишуть. Та й порцеляна з родинною історією, скоріше за все, залишиться вдома.

Есеїстика Василя Махна — це окремий простір його художнього й особистого світу. У книжці «Кури не літають» зібрано есеї, написані протягом 2002–2023 років. Тут і спогади, які нашаровуються один на одного, і подорожі в минуле, й автобіографічні історії, й історії про інших.

Інна, тридцятип’ятирічна піаністка, повертається до Харкова лише на декілька тижнів — побачити братів, друзів і звільнити підсобку ресторану в центрі міста від речей свого покійного батька. Проте серед залізяччя й старого дріб’язку вона знаходить щось особливе — складає пазл власного дитинства та родинної історії. Несподівано для самої себе Інна усвідомлює, що закохана у свого друга Сім-Сіма, який опинився в біді.

«Далекі близькі» – друга книжка українського філософа та публіциста Володимира Єрмоленка. Це книжка про Руссо, Казанову, Гофмана, Флобера, Дерріда, Зонтаґ, Барта, Ґарі – і водночас про близькість, насолоду, невидимість, втрату, повільність та чуттєвість. Це книжка про людей та їхні життя, їхні болі й радості – і водночас про сенси, що їх ці люди витворювали зі свого досвіду.