Цей путівник з повним правом можна було би назвати (услід за Х. Л. Борхесом) Книгою піску – у тому сенсі, що він також, як і та оригінальна Книга піску, що була куплена у незнайомого шотландця за місячну пенсію і Біблію Вікліфа, і як той пісок, не має ні початку, ні кінця. Кількість сторінок у ній могла би бути безкінечною, як безкінечним є всесвіт, що його ми зовемо Науковою Фантастикою, якби не прикра очевидність: автор-упорядник здає собі цілком справу з того, що тих сто з лишком залучених авторів і трохи більше тисячі опрацьованих статей – це крапля в океані Science Fiction.