Сучасна українська проза українською в США

Ця антологія об’єднує поезію, оповідання, есеї та щоденникові записи військових і ветеранів російсько-української війни — учасників першого конкурсу воєнної літератури «4.5.0.», який організував Міжнародний фонд «Відродження» спільно з «Видавництвом Старого Лева». Вміщені тексти — народжені з особистого досвіду, болю, втрат і боротьби, що формують нову літературну мову війни. Антологія є не лише свідченням сучасної української реальності, а й важливим актом пам’яті, рефлексії та культурного опору українського народу.

«Були в мережі одночасно» Лесі Яцути — романтична проза про анонімне спілкування, офісний флірт і почуття, які виходять за межі екрана. Івона вперше керує рекламним проєктом і звикла тримати все під контролем, але її вечори вже давно належать Stay — співрозмовнику, з яким вона дозволяє собі бути справжнішою, ніж у реальному житті. Івона вперше стає керівницею проєкту з розробки рекламного ролика для застосунку SendMe.

У кожному місті, великому й маленькому, серед натовпу людей, великих і маленьких, можна випадково зустріти ангелів. Мирослав Дочинець у своїй новій книжці змальовує строкату картину життя на Закарпатті. Непитущий колекціонер пляшок і сліпий музикант-віртуоз.

Від одного з найсильніших голосів сучасної української прози. Його книжки вже перекладені на вісім мов та потрапляють до коротких списків престижних премій. Новий роман Артема Чапая «Т-щастя» про світ, де реальність — ілюзія і це, можливо, єдине, що в тебе є.

Випускниця Варшавського університету і журналістка «Ґазети Виборчої» Лідія Осталовська завжди пише про тих, кому в цьому світі найважче: про національні меншини, про жінок, про субкультурну молодь та інших аутсайдерів і марґіналів. Її нова книжка «Акварелі» – це розповідь про один із найменш досліджених ґеноцидів періоду Другої світової війни, жертвами якого були європейські роми. Водночас це історія дивовижного життя чеської єврейки Діни Ґотлібової, яка в Аушвіці на замовлення «ангела смерті» доктора Менґеле малювала портрети ромів, а після війни вийшла заміж за відомого діснеївського мультиплікатора Арта Бебіта і зробила успішну кар’єру, після чого спробувала відсудити в музею Аушвіц-Біркенау власні акварелі.

Гра у «великий американський роман» (кілька поколінь однієї родини на тлі історичних подій) у виконанні українських емігрантів у США. Вони товаришують з останніми індіанцями (і вчать їх української мови), відкривають друкарню етикеток під час сухого закону, стають зірками німого кіно, воюють у Другій світовій (мріючи дійти до Старої Країни) і таке інше. Про все це розповідає українець Джонатан — старий колишній військовий кухар, один з останніх, хто залишився жити в селі Горобці округу Чаттагучі штату Джорджія.

В чому особливість? Спекотне літо 2000-го, маленьке село у Волинській області. Рік, коли розігрувати у дворі сцени із «Баффі — переможниці вампірів» чи «Всіх жінок — відьом» уже соромно, але тихцем дивитися по телевізору «Злюк бобрів» ще подобається.

Автобіографічна повість «Без коріння» — це інтимна сповідь жінки, вирваної із рідного ґрунту. Через спогади про Київський інститут шляхетних дівчат авторка змальовує драму інакшості: як дівчині, вихованій на європейських цінностях, вистояти перед тиском імперської системи. Це історія про внутрішню свободу та жінку, що виборює це право для себе.

Роман «Ангел і осел. З віршами про вогонь і воду» — це багатошарова історія мандрів і повертань, пам’яті й творчості, глибоких сенсів і символів. Тут приватне переплітається з історичним, а час і простір — Бучач, Єрусалим — стають тлом для мультикультурності, притчевості й інтелектуальних рефлексій.