Іскрен і Светлін зустрічаються вперше на могилі такого собі Міро на одній з най­престижніших алей Центрального цвинтаря у Відні. На могилу до Міро приходять усі, хто сподівається на диво. А Іскрен і Светлін потребують дива, як ніхто на світі, бо мало того, що щастя до них не прихильне, і той, і той ще й потрапили в таке кепське становище, виходу з якого просто не буває.

«Ship Life, або Сім місяців добровільного рабства» написано у формі умовного щоденника дівчини, що працювала офіціанткою на американському круїзному лайнері. Авторка день за днем відтворює з пам’яті реальні події семи місяців, проведених на борту, ділиться своїми враженнями, відкриттями і переживаннями. Читачі цього щоденника мають змогу разом з авторкою відвідати понад 20 країн Європи, Північної та Центральної Америки, а головне ‒ з перших вуст дізнатися про те, яке ж воно – корабельне життя.

«І раптом вже вечір» – це історія життя попівської доньки Люсі, яка прагне бути щасливою. Вона шукає порятунку в коханні, однак ‒ можливо, саме тому – залишається здебільшого покинутою сама на себе. До того ж життєві обставини – нелегкі: як і решта її співвітчизників, Люся борсається у в’язкому болоті абсурдної, ригідної системи, що впливає на найінтимніші сфери приватного життя; потрапляє у жорна ідеології, якою, втім, без надмірних сумнівів і застережень намагається послуговуватись.

Ще одна – після «Імператора» і «Шахіншаха» – книжка всесвітньо знаного польського репортажиста Ришарда Капусцінського у перекладі Олеся Герасима, написана на межі документалістики і художньої літератури. Цього разу – про Анголу. Втім, колоніальне минуле і боротьба за незалежність, іноземна інтервенція і громадянська війна, політичні чвари на тлі тотальної корупції і бідності населення, а також пустопорожні пафосні промови на тлі військових та економічних катастроф – одне слово, все, про що пише Капусцінський, є актуальним не лише для вкрай відсталої африканської країни 70-х років минулого століття.

«Робити дітей. Нові репродуктивні технології та структура сім’ї. Донори сперми, сурогатні матері, штучне запліднення» – така повна назва цієї книжки.

Є дівчинка, в чию маму поціляє з неба шматок криги. Є жінка, яка двічі виграє джекпот у лотереї. Є чоловік, у якого п'ять разів влучає блискавка.

«Зима в Стокгольмі» нагадує щоденникові нотатки: жінка переживає крах свого шлюбу й занурюється в роман із чоловіком, який несподівано з’являється в її житті через одинадцять років після випадкової проведеної разом ночі в чужому місті. Тонкий психологізм та ерудованість оповідачки створюють особливу атмосферу розповіді, в якій майстерно поєднуються невдаване препарування пристрасті, досвід розчарувань, спогади про дитинство, про складний шлюб батьків, пасажі про літературу та мистецтво, пізнавання себе і спроби збагнути значення тривожних снів. Це книжка, сповнена відвертості й чуттєвості жінки, яка пише і стверджує: «Життя – це вправа на уважність».

«У трюмі» – найвідоміший сербський роман про війну на території колишньої Юґославії. Культова книжка, за яку Владимира Арсенієвича у 90-х роках називали голосом свого покоління. Ґенерації, яка слухала західну музику, бавилася наркотиками і хотіла жити безтурботне життя, але на її молодість випала війна.

«Метафізичний реквієм» – поема, автором якої є Володимир Гаряїв (1914–1997) – останній український футурист, учень Михайля Семенка, член легендарного футуристичного гурту «Нова генерація», свідок українського літературного відродження 1920–1930-х років. Свій твір Володимир Гаряїв почав писати ще в 30-х, час від часу повертаючись до цього протягом свого життя й завершивши щойно в 90-х. На жаль, за свого життя автор так і не побачив книги.

«Усе допито» – третя книга з ґраубюнденської трилогії Арно Каменіша, в якій автор оповідає про сільську кнайпу «Гельвеція», де за завсідницьким столом сидять горяни й набуваються. Це – їхні прощальні набутки перед закриттям віковічної «Гельвеції». Усе закінчується.

2014 рік. В Україні війна. Молодий фінансист із європейською освітою втрачає кохану і пакує валізи до Швейцарії.

У тримовну антологію увійшли оригінальні вірші німецькомовних швейцарських поетів та поетес, які брали участь у Міжнародному поетичному фестивалі MERIDIAN CZERNOWITZ, та їхні переклади. Це понад 20 яскравих, самобутніх авторських світогляди. Видання завершує довідковий блок, в якому можна довідатися про авторів та авторок антології.

Чергова книжка Володимира Килинича — знову про Чернів ці. Цього разу автор обрав манеру легких коротких есеїв про рідне місто та його мешканців. Вони вибудували собою, на дум ку автора, цілий роман.

Більшість українських історичних праць присвячені важливим політичним, націєтворчим процесам. Але чи не хотілося б вам зазирнути за лаштунки цих процесів та побачити, яким було повсякдення і дозвілля політиків та їхніх сучасників або в якому просторі — соціальному й фізичному — зароджувались важливі ідеї? Ретроспектива світського життя на Буковині модерної доби демонструє, що захоплення співами об’єднувало політичних опонентів в одному товаристві, а кав’ярня могла стати місцем, де у дискусії зароджувалися визначальні для ходу історичних подій рішення.

У книжці «Міста і люди» зібрано настроєві фейлетони, есеї та репортажі Йозефа Рота, які створюють панорамну картину епохи початку ХХ століття. Уродженець галицьких Бродів, повернувшись із Першої світової війни, розпочинає журналістську кар’єру міськими репортажами. Петербург, Астрахань, Тирана, Сараєво, Марсель, Ніцца – у 1920-х роках він подорожує світом і відкриває для себе й читачів нові міста.

У чарівній скриньці пам’яті Соми Морґенштерна чимало скарбів, якими він ділиться на сторінках своєї автобіографії. Батько автора був управителем фільварків у кількох селах на Поділлі. У 1904–1912 роках Сома Морґенштерн навчався у польській гімназії Тернополя.