Збірка Володимира Діброви «Творчі люди» складається з десяти опо відань. Її персонажі – літератори, митці, науковці, телеведучі, соціальні реформатори, кінематографісти – за професією або за покликанням за ймаються творчою працею, причому нерідко всупереч умовам, у яких вони опинилися. Час описаних подій – від кінця XVI сторіччя до сього дення.

Збірка «Три по п’ять» складається з трьох п’єс, в яких п’ять акторів розігрують різні життєві ситуації. Хтось намагається дослідити зв’язок між живими і мертвими («Живі»). Хтось на схилку віку озирається в минуле і, замість тішитися з власних здобутків, опиняється в центрі родинної сварки («Спомини»).

«24.02» – це щоденник війни. Книжка розповідає невигадану історію про компанію молодих людей, які опинилися посеред війни без власного на те бажання. Про те, як кожного з них «морозило» чи то від страху, чи то від холоду, коли десь поруч влучала ракета й лунав потужний вибух, який вибивав шибки та вмикав сигналізації.

Герої оповідань збірки «Шлях додому» – майже невигадані. Вони цілком можуть бути тими, з ким ви бачитеся щодня: військові у відпустці, волонтери на відпочинку, дружини, які чекають з фронту своїх чоловіків, закохані, які зустрілися за кілька місяців до повномасштабного вторгнення, а тепер їхні стосунки випробовують відстань і виклики воєнного часу. Це можуть бути ваші рідні, друзі, знайомі чи ті, кого ви не знаєте особисто, але про кого читали десь на сторінках соцмереж чи в пабліках.

Найлегше заняття в часи війни – ненавидіти чужих. Найважче – досягати порозуміння. Навіть зі своїми.

…Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі…

Для Ірини Цілик — зокрема і з особистих причин — ни нішня російсько-українська війна почалася не в лютому 2022-го, а тоді, коли вона почалася, свідченням чого була попередня книжка авторки «Глибина різкості». До нової збірки «Тонкий лід» увійшли вірші, написані впродовж останніх восьми років. Це — серед іншого — означає, що Ірина Цілик пише мало.

Утікаючи від великої війни, яку Росія розв’язала проти України, киянка Меланія опиняється разом із сином-підлітком у Німеччині. Замолоду трагічність української історії знеохочувала Меланію, тож вона не квапилася зануритися навіть у недалеке минуле Гуцульщини, звідки походила її мама й де розквітнув поетичний дар її улюбленої бабусі. Однак тепер, далеко від дому, жінка випадково натрапляє на слід, що змушує її з’ясувати таємничі деталі життя попередніх поколінь своєї родини, адже вісімдесят років тому Німеччина вже була місцем, де не з власної волі опинилися мільйони молодих укра їнців і українок…

Отець Адам Шустак – відомий польський римо-католицький священник-домініканець, мандрівний проповідник, а також відеоблогер та автор багатьох книжок. У тексті «Гора обіцянок» він дає тим, хто хоче рости духовно, глибший погляд на десять Божих заповідей (або ж Декалог). Декалог – це основа християнства, закладена через Мойсея на горі Синай.

Книжка польської репортерки Катажини Боні запрошує читача познайомитись із невідомою для європейців Японією. У репортажах, що ввійшли до видання, не йтиметься про теми, з якими ми асоціюємо цю країну: туризм, культуру, науку чи економіку. Натомість пізнаємо Японію, яка століття за століттям переживає природні катаклізми — землетруси й цунамі, що забирають людські життя і залишають по собі тисячі зниклих безвісти.

Доброволиця. Парамедик. Психолог.

«Мене звуть Календар» — щоденник, який охоплює рік життя хлопця на ім’я Оскарс. Та в маленькому містечку, де він мешкає, його називають Календар. Про це довідаєтеся на сторінках роману.

Цією оповіддю Ґеорґі Ґосподінов запрошує читача у звивисту подорож власними спогадами. Це щира, а тому місцями й щемлива, розповідь письменника про себе: своє дитинство, родину й мовно-культурну самобутність своєї країни, в якій особливе місце займає невимовна особлива тъга, той багаж, що його накопичили багато поколінь. Автор зазирає в глибини свого буття — і відкриває нам таємниці творчості й народження себе як письменника, знайомлячи нас водночас зі своєї батьківщиною.

Здається, ніби все почалося від звичайного плетеного крісла-гойдалки. Відколи воно з’явилося в домі головного героя, його життя невблаганно руйнується, сім’я розпадається, а на ринку поблизу він знаходить тако го ж, як і він, невдаху-самітника, так само письменника, у такому само му плетеному кріслі. Ніби всього цього не досить, він представляється таким самим, як у героя, ім’ям.

Від лауреатки Міжнародної Букерівської премії 2024 року. Героїня повісті німецької авторки Дженні Ерпенбек «Книжка слів», виростаючи в новій сім’ї, не має доступу до свого минулого й лише поступово починає усвідомлювати страшну правду. Її особиста історія — метафора цілих поколінь, позбавлених власної історичної пам’яті внаслідок насильницьких політичних змін.