“Якби міста вміли говорити” — це роман української письменниці Тетяни Бондарчук, який оповідає про місто, його душу та взаємодію людей з урбаністичним середовищем. Це книга, яка розповідає не лише про життя та події, але й про стосунки між людьми, відображаючи їх через призму того, як ці події, інколи неочевидні, відгукуються в самому місті. Головні події роману обертаються навколо людей і їхнього зв’язку з містом, що може виявлятися в особистих переживаннях, пережитих втрат і надіях, а також у розумінні того, як змінюється навколишній світ у часі.

Обережно, ви потрапляєте на територію непізнаваного! Тут у квартирі мешкає доісторичний звір еласмотерій; люди, які падають з верхніх полиць, об’єднуються заради помсти; на яблуні проступає лик Божої Матері — ні, Ісуса! — а ні, все ж Божої Матері; на вечірці раптом трапляється страшне, смішне і геть нестерпне; персонажі на сторінках оживають, щоб тут же помирати.

Дотепна і така тепла історія про літні канікули, що повертає в дитинство та юність. Від перших дитячих пригод в селі з сіном та кукурудзою до дорослішання та складних внутрішніх змін. Когось затягнула рутина кар’єрного зростання, а хтось став на захист України, хтось став зразковим сім’янином, а хтось досі вчить дівчат-підлітків як стати ідеальними.