Поезія та драматургія українською в США

До нової книжки Галини Крук — однієї з найзнаковіших сучасних поетів — увійшли найновіші її поезії, написані упродовж останніх 10-ти років, а також вибрані вірші з усіх її попередніх збірок. Її поезія, суголосна часові та його випробуванням, пронизана болісним драматичним сумнівом у силі слова, яким насправді не можна ні відвернути смерть, ні воскресити загиблих, але яке здатне побачити світло у безоднях і висотах людського духу.

Рими війни, філософії та любові переплелися між собою у збірці віршів Катерини Магули. Тут і загублені почуття, і віднайдені мрії, прожиті і не зовсім страждання, водночас — багато віри, світла і сонця. У цій поетичній збірці є вірші, що занурюють у світ або ж змушують випірнути зі свого власного і подивитись навколо.

Поетична збірка «Прості істини» Богдана Задури — відомого польського поета, перекладача, прозаїка, літературного критика — потребує глибокого читання, наче глибокого дихання. Але водночас вірші Задури є запрошенням читача до рівноправного діалогу. Його іронічні тексти різних років — часто трагічні, містять безліч алюзій, прихованих цитат і посилань на історичні події, впізнавання яких — особлива читацька насолода та важливий шлях, який кожен мусить пройти з книжкою сам на сам.

Зіткана з легенд та сьогодення, поетична збірка «Берегиня і пілот Роджер» розкриває чарівний світ Берегині, чиї руки творять дива, а серце вміщує цілу країну. Її магічні писанки стають оберегами, а зустріч з пілотом Роджером, що мандрує між небом і землею, запалює полум’я вічної любові. Від гуцульських полонин до космічних висот, від минувшини до майбуття, читач поринає у вир містики та реальності, де переплітаються народні традиції, міфи та сучасні образи.

Вірші цієї поетичної збірки написані на фронті, але вони не про війну. Вони про людей, які люблять більше, ніж бояться. Які були тут і не пішли звідси.

За свій короткий життєвий шлях український поет-шістдесятник Василь Андрійович Симоненко (1935–1963) написав небагато, але його творчі здобутки є довершеними, його поезія — глибинною, багатогранною, яка потребує переосмислення та нового поетичного обґрунтування й вивчення. Сьогодні деякі твори поета особливо вражають своєю актуальністю, і саме вони стали камертоном цієї збірки вибраних поезій. Голос Василя Симоненка звучить у наші дні так само сильно, переконливо, яскраво, як і за життя: «Україно, ти моя молитва, Ти моя розпука вікова.