Проза українською в США

Майстер історичниx романів-бестселерів створює грандіозну, масштабну драму Нью-Йорка від заснування міста до сьогодення. Як і у своїx попередніx романаx-бестселераx, Едвард Резерфорд висвітлює культурні, соціальні та політичні зрушення через життя різниx за поxодженням і достатком родин. Розповідаючи про переплетення доль персонажів, багатиx і бідниx, афроамериканців і білиx, тубільців та іммігрантів, Резерфорд оживляє важливі події, які сформували Нью-Йорк та Америку: війну за незалежність, становлення міста як великого торговельного й фінансового центру, ексцеси позолоченого віку, вибуx імміграції наприкінці XIX та на початку XX століття, випробування Другої світової війни, майже краx Нью-Йорка в 1970-x і його бурxливе відродження в 1990-x, атаки на Всесвітній торговий центр…

В окрузі Ґарнер вірять, що шістнадцятирічні дівчата володіють небезпечною магією. Щоб очиститися перед поверненням у суспільство й шлюбом, усі вони мусять провести рік у дикій природі далеко від дому. Тірні Джеймс прагне світу, де жінок не змушують змагатися одна з одною.

Події роману починаються 1932 року в Міннесоті, де в інтернаті для дітей корінних американців панують жорстокі правила. Двоє братів, Оді та Альберт, разом із друзями вирішують утекти з місця, яке не залишає їм надії на краще життя. Разом із Мозесом та Еммі вони вирушають у небезпечну мандрівку водними шляхами до Міссісіпі.

У збірці представлені оповідання Теннессі Вільямса, відомого насамперед як видатного драматурга. Проза автора уважно вдивляється в життя людей, які опинилися на узбіччі суспільства, та в їхню потребу бути почутими. Заголовна історія розповідає про колишнього боксера, який утратив руку й очікує на страту.

Іноді звістка про шляхетне коріння роду стає початком кінця. Поки батько плекає мрії про велич, сім’я тоне в злиднях, і юна Тесс змушена шукати підтримки в багатих родичів. Вона поринає у світ, де чоловічі гріхи звуть помилками юності, а жінку таврують за її біду.

«Мемуари дитини» є продовженням «Морбакки» — книжки, що оповідає про дім дитинства Сельми Лаґерльоф, першої жінки-Нобелівської лауреатки з літератури. Уже юна підлітка, Сельма повертається до Морбакки від дядька і тітки, у яких мешкала в Стокгольмі, і події на хуторі знову огортають її у свою круговерть. Дівчина оповідає про своє зростання, свої мрії і жалі, про родичів і сусідів, а ще бувальщини і химерні історії, якими повнилося їхнє повсякденне життя.

У цьому романі йдеться про сміливість і незламність жінок, їхню жертовність заради країни та вірних друзів, а ще про подвійні стандарти, з якими вони стикались під час війни. Двох знедолених, але водночас відважних жінок пов’язує жорстока боротьба за життя та один спільний ворог. Жахіття війни не знищили їх, а натомість зробили сильнішими.

Світ сестер Бронте, осяяний мріями про казкові королівства та прогулянками вересовими пустищами рідного Йоркширу, похитнувся після першої ж поїздки до пансіонату, де юним леді наперед визначено лише дві ролі: гувернантки або вчительки. Для кожної сестри знайомство з широким світом — неабиякий виклик, але саме Емілі, оповідачка, найважче переживає розлуку з рідною домівкою. Стороннім Емілі Бронте видається мовчазною дивачкою, відлюдькуватою і непоказною, але за цією маскою криються яскравий розум і видатні здібності.

У романі «Озеро творення» Рейчел Кушнер створює атмосферу інтелектуального трилера, сповненого спостережливості, іронії та філософських роздумів. Головна героїня, колишня аспірантка, вирушає в ізольовану долину французької провінції Гієнь, щоб простежити за протисистемною фермерською спільнотою Ле-Мулен. Водночас вона заглиблюється в листування між Паскалем Бальмі — харизматичним лідером комуни — та його наставником Бруно Лакомбом, яке поєднує роздуми про неандертальців, критичну антропологію й екологічний радикалізм.

1945 рік, окупована Чехословаччина. Двадцятирічний Мілош працює практикантом на невеликій залізничній станції. Попри війну, життя хлопця сповнене повсякденних тривог і бурхливих любовних переживань.

Сповнена мрій і сподівань, зі старою валізою в руці, вісімнадцятирічна Андреа приїжджає з провінції до Барселони, щоб навчатися в університеті, й оселяється в родині своєї покійної матері. Громадянська війна призвела до занепаду її колись заможних родичів, які тепер ледь-ледь зводять кінці з кінцями. Їхній старий будинок — це своєрідний музей, що зберігає не тільки зайвий мотлох та старі меблі, а й привиди минулого своїх мешканців, їхні невтілені надії, несказані слова та зачаєну злобу.

Грузія, 1900 рік. Все починається, наче в казці. Кондитер зі своєї мандрівки до Відня привозить рецепт найсмачнішого гарячого шоколаду в світі.