Українські автори українською в США

Від одного з найсильніших голосів сучасної української прози. Його книжки вже перекладені на вісім мов та потрапляють до коротких списків престижних премій. Новий роман Артема Чапая «Т-щастя» про світ, де реальність — ілюзія і це, можливо, єдине, що в тебе є.

«Звичайні надзвичайні» це 12 щирих і глибоких історій-хронік від мужніх чоловіків і жінок, які щодня тримають оборону у лавах ЗСУ. Через живі нариси та відверті щоденникові записи Рустем Халіл занурює нас у світ, де кожне рішення — на межі життя і смерті, де поруч із болем живе гумор, а серед хаосу народжується сила. Ця книга — не лише про тактику і бойові дії.

«Колекція» – це спроба представити феномен Іздрика власне як мережевий феномен. До збірки увійшли вірші, які після оприлюдення їх на ФБ отримали більше ніж 600 лайків. Тобто «Колекція» певною мірою (а радше – повною) сформована вподобаннями ФБ-спільноти в її Іздриковій бульбашці.

Що означають для нас поразки минулого? Що на них чекає — забуття чи відплата? І чи справді аж така важлива минувшина для людей сучасної України?

Кожна людина бодай раз зазнавала дежавю — стану, за якого ми почуваємося так, начебто вже опинялися в певній ситуації або ж доб­ре знаємо особу, хоча в цьому житті не могли з нею перетинатися. Примарно впізнавані запахи, звуки, предмети й обставини часом поєднують нас із далекими епохами і людьми, долі яких невловно переплітаються з нашою теперішністю, немов чудернацькі квіти на дерев’яних кубиках геніального майстра, що їх хоч яким боком поверни, а вони однак утворять цілісний і довершений візерунок. Цей неймовірно поетичний текст пронизує візія кульбаби — як образ різних етапів земного життя і тієї пам’яті, яку зберігає кожна душа.

«Світлий шлях: історія одного концтабору» — документальна книжка Станіслава Асєєва про полон, тортури й систему насильства у донецькій «Ізоляції». Автор свідчить про місце, де людську гідність намагалися зламати страхом, болем і повною ізоляцією від світу. Це не лише особиста історія виживання, а й важливий документ про російську окупацію, воєнні злочини та ціну правди.

Зворушлива історія, повна драматизму і надії… Перевидання улюбленого роману Продано понад 100 тисяч примірників Дарина була турботливою донькою та онукою, щиро любила нареченого Олексія, мріяла про весілля, затишний будинок і дітей. Але батьки відвернулися від слухняної дочки, Олексій — від невинної нареченої, престижна клініка — від найкращої медсестри.

Море переслідувало їх, ховалося за горами, зазирало у водійське опущене скло автівки, солило й вудило відблиском серпневого сонця. Здавалося, що літо ніколи не закінчиться, як і дружба, — чи що там було між тими, хто зняв із себе все зайве, віддалився від чужих очей і прихильностей, пізнав задосить одне одного, щоб розійтися назавжди. Їх зведе спекотне літо 2003 року у самому серці кримського півострова.

Автобіографічна повість «Без коріння» — це інтимна сповідь жінки, вирваної із рідного ґрунту. Через спогади про Київський інститут шляхетних дівчат авторка змальовує драму інакшості: як дівчині, вихованій на європейських цінностях, вистояти перед тиском імперської системи. Це історія про внутрішню свободу та жінку, що виборює це право для себе.

Книга «Бабах на всю голову» — це збірка пронизливих текстів про російсько-українську війну від письменника Віталія Запеки. З чесної та щирої розповіді автора перед читачами постає буденність війни, у сутінках якої прихована нездоланна віра й надія навіть у найгірші часи. Талановито й з великою уважністю до людської природи автор занурює в тексти, що навдивовижу майстерно поєднують моторошні сцени, моменти сентиментальності й несуть світло сподівань.

Що робити, коли не довіряєш навіть найближчим рідним? Як вибиратися з пастки, до якої сам себе загнав? Кому можна розповісти про найважливіше, якщо мову зламано, а вміння слухати й розуміти залишилося в довоєнному минулому?

«39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким ніхто не може впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається». «У певному сенсі ми всі живемо в епоху Жадана…я сприймаю його як голос розуму і взірець чесної позиції письменника у нашій вже вкотре в муках самонароджуваній країні». Олександр Ройтбурд.