Українські автори українською в США

Рід Луциків продовжує боротьбу, хоч і не всі з родини мають однакові погляди на життя, свободу та правду. У Києві спалахує Революція на граніті. Юна студентка Марія, донька Івана Луцика, долучається до протестів.

Редька отримує електронного листа. Хтось по той бік монітора радить їй відчинити, шукає дзвінок у двері, а за тими дверима. — дорогий GPS-навігатор: якщо повернути до магазину, грошей вистачить на заповітний квиток до Індії.

Брат із сестрою зі столиці вирушають на весілля сестри. Настуся живе із матір’ю на півночі Донеччини, де ще зовсім нещодавно тривали бої. Олег і Яра не надто прагнуть повертатися у рідне містечко — стосунки з матір’ю в обох не найкращі, а все навколо нагадує про складне дитинство та смерть батька-художника.

Він — один із найпопулярніших блогерів, що вигадав собі ідеальне життя, і так герой його дописів став тим, ким він сам хотів бути: відчайдушним і талановитим шукачем пригод, чиї дні сповнені запаморочливих злетів та падінь, романів на одну ніч і захопливих вражень. У нього закохуються, з ним прагнуть спілкуватися, на його публікації щодня чекають, навіть не підозрюючи, що по той бік екрана — незграбний і невпевнений у собі мрійник, який зачинився у чотирьох стінах і роками боїться зустрітися з реальністю. Якось із вікна своєї квартири він побачив дівчину з пшеничним волоссям, що мешкає у його дворі,— і відтоді для нього почалася нова історія.

Коротке оповідання — це вищий пілотаж, вершина майстерності прозаїка, і рідкісні автори наважуються працювати у цьому жанрі. Марині Єщенко у збірці «Хороша пам’ять» це вдалося. Її герої — українці та українки, які пережили тяжкі воєнні травми і всіма силами намагаються зберегти волю до життя, психічну стійкість та оптимізм.

Пилип Загреба намагається керувати своїм господарством, але не може впоратись із власними дітьми. Дочки хочуть побратись проти його волі, сини відверто дурять. В хаті казна-що, а від світу Загреба давно відстав і не цікавиться ним.

Замість старого монастиря в окрузі Добромиля тепер психлікарня, замість ченців — хворі. І лише коли починається злива, а всі навколо засинають, Слуга з Добромиля починає розповідати свою історію тривалістю в сімсот років. Він, дхампір — син опиря і відьми, — народився у цих краях, бачив їх розквіт і занепад, а тепер повернувся, щоб замкнути коло часу, де минуле й майбутнє нашаровуються, наче земля, на якій стоїть Добромильський монастир.