Uncategorized українською в США

Інна, тридцятип’ятирічна піаністка, повертається до Харкова лише на декілька тижнів — побачити братів, друзів і звільнити підсобку ресторану в центрі міста від речей свого покійного батька. Проте серед залізяччя й старого дріб’язку вона знаходить щось особливе — складає пазл власного дитинства та родинної історії. Несподівано для самої себе Інна усвідомлює, що закохана у свого друга Сім-Сіма, який опинився в біді.

Друге видання книжки малої прози Сергія Осоки «Нічні купання в серпні» доповнене низкою нових творів, які однозначно потішать шанувальників його таланту. Ця книжка — найпереконливіший доказ, що всі ми таки родом з дитинства. У новелах та образках Сергія Осоки — анатомія дитячої душі, яку препарує душа доросла, що дорослою остаточно не стала, та не дуже й хоче.

«Далекі близькі» – друга книжка українського філософа та публіциста Володимира Єрмоленка. Це книжка про Руссо, Казанову, Гофмана, Флобера, Дерріда, Зонтаґ, Барта, Ґарі – і водночас про близькість, насолоду, невидимість, втрату, повільність та чуттєвість. Це книжка про людей та їхні життя, їхні болі й радості – і водночас про сенси, що їх ці люди витворювали зі свого досвіду.

Доступний та лаконічний путівник у світ архітектури ілюструє 50 ключових об’єктів, описуючи матеріали, елементи дизайну та архітектурні стилі споруд, і дає можливість читачеві зрозуміти та оцінити світ, побудований довкола нас. У книжці — захопливі та цікаві описи від давніх великих пірамід до сучасних високо­технологічних хмарочосів. 🇺🇸 Buy in the USA.

Оновлене перевидання книги «Як розмовляти з дітьми про мистецтво ХХ століття». Щоб продовжити захопливу бесіду, розпочату в бестселері «Як розмовляти з дітьми про мистецтво», авторка пропонує ознайомитися з творчістю сучасних художників і по-справжньому зрозуміти й полюбити мистецтво, яке може здаватися найскладнішим для розуміння. Для цього вона радить забути про всі упередження та ярлики, відкинути непевність — і показує, як довіритися художникам, як перейнятися кожним, навіть найхимернішим, твором; вчить дивитися, бачити і.

Оновлене перевидання книги «Як розмовляти з дітьми про мистецтво». Простими словами і в зручній формі авторка підказує, як навчити дітей «бачити» картину, розуміти її і відчувати. На найпоширені й найактуальніші питання запропоновано лаконічні відповіді, покликані задовольнити цікавість і заохотити до нових пошуків.

Монографію присвячено історії єврейських фотографів і фотостудій Львова 1850–1939 років. Донині збереглося доволі мало основоположних матеріалів і документів на цю тему. Утім, мистецькі збірки львівських музеїв, а також масив знімків єврейської (і не тільки) тематики, розпорошених по музейних, бібліотечних і приватних колекціях, дарують науковцям (і не тільки) можливості розбудовувати дослідження цієї теми та дізнаватися про нові факти цієї сторінки з історії.

Фіксація особливостей мовлення Львова ХХ століття — мета цієї праці. Джерелами слугували насамперед власні спостереження авторок за словниковим фондом мовців рідного міста, а також художня та мемуарна література авторів-львів’ян. Особливістю книги є не тільки тлумачення багатьох, іноді уже призабутих слів, сталих словосполучень, фразеологізмів, прислів’їв та приказок, а й розлогі цитати, у яких згадано про львівські традиції й звичаї, історичні події, особливості побуту.

«20+1 або Земля мертвих» — книжка в жанрі кросовер, в якій Павло Вольвач використовує класичні засоби мемуаристики не лише задля створення галереї знакових портретів доби, а й задля вибудови власної біографії як плетива «перехресних стежок» з усіма тими діаметрально різними людьми. Поруч із класиками української літератури тут присусідилися люди-­тіні родом із люмпен-криміналізованих запорізьких «посьолків», в одній компанії опинилися музикант із солідним тюремно-героїновим стажем, «запоребрикові» контркультурні діячі, призабуті вітчизняні політв’язні, й ця неоднорідність прозових рисунків Вольвача дозволить читачеві пробратися до кухонь абсолютних геніїв та істинної нечисті, почути мертвих..

Історик, релігієзнавець, філософ сучасності, науковець, поет, українець з великим серцем, людина з енциклопедичними знан­ня­ми та глибинною мудрістю — таким ми пам’ятаємо Ігоря Козловського. З нього знущалися у полоні так званої «ДНР», де він пробув близько двох років, та навіть в ув’язненні зумів зберегти гідність і внутрішню волю. Для нього саме ця внутрішня усвідомлена свобода — це і вибір, і радість, і спосіб боротьби, а навчати інших бути вільними стало його місією.

Ким був син великого Моцарта і чим прислужився Галичині та Львову на початку XIX ст., обравши роль приватного вчителя музики в графських маєтках та провівши тут понад 30 років свого життя? Унікальне видання, що зібрало переклади подорожнього щоденника Франца Ксавера Моцарта, понад 100 листів і документальних свідчень та детальний хронограф-біографію, привідкриє читачеві завісу в інше століття, покаже становлення музичної культури Львова, приватне життя композитора та засвідчить сумну долю талановитого Ксавера, який назавжди залишиться сином великого батька. Упорядниця: Оксана Линів.

Морбакка — ​дім дитинства Сельми Лаґерльоф, першої жінки-Нобелівської лауреатки з літератури. Ця садиба у Вермланді на півдні Швеції стає основою для низки історій про дитинство авторки, а також про часи її батька та діда. У захопливих розповідях про свою родину, химерних родичів, сусідів та знайомих Сельма створює зворушливу, ностальгійну, а подекуди казкову «капсулу часу».

Перевидання книги Патріка Оуржедніка «Європеана» в оновленому дизайні! «Європеана» — текст, у якому історія Європи XX століття постає не як хронологічна послідовність подій, а як набір фактів — хаотичних, на перший погляд, але насправді ретельно відібраних і скомпонованих. Це іронічна суміш статистичних даних, символів і концепцій, гасел, упереджень, оманливих переконань і стереотипів, а ще реальності тих днів, яка в своїй жахливій суті доходить до абсурду.

Для написання цієї книжки відомому польському репортерові Вітольду Шабловському довелося свого часу об’їздити кілька колишніх радянських республік. Він спілкувався з особливими кухарями — Вік­тором Бєляєвим, який контролював кремлівську кухню, із тими кухарями, які працювали в часі воєн, що розв’язала Росія, з кухарками Чорнобиля, а також тими, які пережили й запам’ятали на все життя часи Сталінського Голодомору в Україні. Та власне через кухонні двері можна так добре показати не лише людські історії, смакові звички чи вподобання кухарів і тих, кому вони готували, а й маніпулятивні механізми влади — жорстокої та безжальної, зосередженої в руках божевільних вождів, генсеків та інших..