Душі мандрують віками так, як хмари мандрують небесами…. Американський нотаріус, який пливе Тихим океаном і спостерігає за собою, іншими людьми й спільнотами. Безмаєтний композитор, що обманом потрапляє в дім літнього генія у міжвоєнній Бельгії.

Збірка «сонце та її квіти» — яскрава поетична подорож, що розповідає про зростання та зцілення. Про повагу до своїх історичних витоків і родоводу. Про еміграцію та пошук рідного дому в собі.

Майже до тридцяти років Емілія спокійно мешкала у одному з житлових районів Нью-Йорка, працювала у родинній італійський пекарні, у всьому дослухалася до думки авторитарної бабусі і загалом була задоволена своїм життям, не чекаючи від нього багато. Вона — молодша дочка у родині Фонтана, а отже, згідно із родинною легендою, ніколи не зможе вийти заміж і створити сім’ю. Одного разу Емілія отримує листа від двоюрідної бабусі Поппі, такої собі вигнанки родини — і теж, до речі, молодшої доньки.

«Ми не відразу звернулися в поліцію» — так розпочинається гостросюжетний роман про корейсько-американську сім’ю, життя якої перевернулося догори дрігом після зникнення Адама — турботливого батька й чоловіка. Двадцятирічна Мія — хвора до гіпераналізу й гостра на язик, тож на все має власне пояснення. Саме тому вона не відразу б’є на сполох, коли тато й молодший брат Юджин підтримується на прогулянці.