Довгоочікуваний новий роман провідної української пись­мен­ниці Марії Матіос «Букова земля» — це пронизлива, глибока і зухвала сага завдовжки у 225 років, пропущена через перехресні історії п’яти родин різного суспільного рівня і статусу, а також історичних персонажів, так чи інакше пов’язаних з Буковиною. Землероби, скотарі, воїни, посли і міністри постають повноправними творцями не лише приватної, а й загальноєвропейської історії. Недаремно авторка означила жанр свого твору як роман-панорама.

Дні молодого українського поета Отто фон Ф., студента Літературного інституту в Москві, наповнені безконечними пиятиками з друзями і нестримними сексуальними пригодами. Аж доки однієї суботи звичне «водіння кози» не приводить поета в підземелля московського метро, де він стає свідком жахливого симпозіуму відомих мерців. Відтепер Отто фон Ф.

Таня Малярчук — майстриня історичної та психологічної прози, сучасна українська письменниця, чиї твори вражають глибоким психологізмом, поетичністю та увагою до людських почуттів. Читаючи їх, наче поринаєш у мозаїку людських почуттів, прихованих бажань і екзистенційних пошуків. Серія “Новітня класика” дає змогу читачам заново відкрити для себе два знакові твори письменниці.

Василь Шкляр — один із найтитулованіших та найулюбленіших письменників країни, «батько українського бестселера», автор знаменитого роману «Чорний Ворон», який приніс йому широку славу та найпрестижніші літературні нагороди. Саме за цю книжку 2011 року авторові було присуджено Шевченківську премію, однак Василь Шкляр, уперше в історії цієї державної нагороди, не прийняв її на знак протесту проти антиукраїнської гуманітарної політики тодішньої влади. Твори Золотого письменника України перекладено багатьма мовами світу, зокрема англійською, португальською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою та іншими.

Iсторія іде по спіралі, перемелюючи у своїй машині часу все і всіх. Тому важить не сам час, а людина в подіях часу, бо людина в усі часи перебуває не так під прицілом зброї, як на полі битви між Честю і Безчестям, Любов’ю і Ненавистю, Обов’язком і Зрадою. Цю аксіому провідна українська письменниця Марія Матіос повторює із книжки в книжку і ще раз закарбовує у «Нації: серце навпіл».

Марія Фариняк через злідні змушена віддати сина, дев’ятіркового Михайла на виховання батьків покійного чоловіка: вуйкові Стефану, власникові книжарні, та цьоці Касі, суворій жінки, яка не рада появити чужу дитину в домі. Так починається історія Міська Фариняка, хлопчика початку ХХ століття, яка дивним чином переплітається з історією Михайла Фариняка, чоловіка початку ХХІ століття. Це історія дитячої дружби й недитячих зрад, родинних скелетів у шафі та любові, яка крізь вік рятує життя і без спільної крові таємниче за рахунок двох односімей.

Роман Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки» — це яскравий приклад сімейної саги, яка охоплює людські долі на тлі значущих історичних подій, зокрема Першої світової війни. Письменниця з притаманною їй глибиною розглядає вічні теми, такі як любов, ненависть, гріх і спокута, додаючи до цього гуцульський колорит та елементи містики. Ключовою тезою роману є «Важить не час, а людина в обставинах часу», що розкривається через складні й суперечливі долі героїв.

Книга “Там, де заходить сонце” авторки Віри Тихої — це емоційно насичений роман, який розкриває складні питання старості, самотності та материнських переживань. Головна героїня, Віра Петрівна, колишня вчителька української мови, потрапляє до Будинку для літніх людей, де змушена перебувати після того, як її син Толя, який став волонтером, залишає її саму через обставини війни. Невістка та діти виїхали за кордон, а сама Віра Петрівна з хворим серцем вирішує залишитися під наглядом медиків серед людей її віку.