Хроніки Амбера : у 10 кн. Кн. 2 : Рушниці Авалону : роман – Желязни Р. – (НК Богдан)

Хроніки Амбера: у 10 кн. Кн. 2: Рушниці Авалону: роман — Желязни Р.

«Хроніки Амбера: у 10 кн. Кн. 2: Рушниці Авалону: роман» — книга українською мовою автора Желязни Р. від видавництва Богдан із серії «Горизонти фантастики». Замовляйте «Хроніки Амбера: у 10 кн. Кн. 2: Рушниці Авалону: роман» на DreamyShelf.com у США.

Про книгу

«Рушниці Авалону» — друга книга циклу романів «Хроніки Амбера» американського письменника-фантаста Роджера Желязни. Прокляття Принца Амбера, сказане у гніві, скріплене стражданнями й кров’ю, завжди збувається. Вирвавшись з ув’язнення, Корвін виявляє, що темні сили загрожують неминучою загибеллю не лише його ворогам, але і йому та всьому, що для нього важливе. І тепер Принц Корвін повинен зробити вибір між помстою та благополуччям Амбера.

Рецензія від Клубу любителів україномовної фантастики. Придбайте комплект книг зі знижкою 20%! Я зійшов з човна на берег і сказав:. — Ну, «Метелику», прощавай.

Повільно розвернувшись, човен рушив у відкрите море. Я знав, що він повернеться в кабрійський порт, причалить десь неподалік од маяка, звідкіля вже рукою подати до Тіней. Поблизу берега бовваніли зчорнілі дерева. На мене чекала тривала дорога.

Обравши потрібний мені напрямок, я пішов, на ходу змінюючи реальність так, як вважав за необхідне. Ліс огорнула передсвітанкова прохолода, і було насолодою відчувати її дотик. Хоч я ще й досі мав на півсотні фунтів менше, ніж важив би при повному здоров’ї, хоч інколи мені двоїлося в очах, уже впевнено йшов на поправку. За допомогою божевільного Дворкіна мені таки вдалося вирватися з камери у підземеллі на волю, а шанувальник Бахуса Жопен поставив мене на ноги.

І ось тепер я мав знайти відображення світу, що існував колись, але якийсь час тому зник, був знищений. Тож вибрав собі годящий шлях та й вирушив у дальню путь. Через деякий час я дійшов до дуплистого дерева, де мав обладнаний тайник. Понишпоривши в дуплі, видобув з нього посріблений меч і почепив його на пояс.

Той факт, що раніше він був у Амбері, а тепер — у цьому лісі, не викликав у мене жодних запитань. Тепер він чекав мене тут, бо я йшов по цій тіні. Кілька годин я крокував дорогою, сонце було у мене за спиною ліворуч. Ненадовго зупинився, щоб перепочити, тоді пішов далі.

Очі насолоджувалися виглядом листя й каміння, змертвілих стовбурів і живих дерев, зеленої трави та чорної землі. Я вдихав на повні груди аромати життя, що роїлися навкруги, вслухався в комашине дзижчання, у щебетання птахів. Лише той, до кого повернувся зір, зрозумів би моє невимовне блаженство! Проживотіти в цілковитій темряві майже чотири роки, а потім стати знову спроможним бачити світ — годі знайти слова, якими можна було б описати мої почуття!

До того ж, я вільно йшов туди, куди хотів. Ступав дорогою, і вранішній вітер тріпав мій поношений плащ. Якби цієї миті мене хтось побачив, думаю, він дав би мені років п’ятдесят із гаком: обличчя густо вкрите зморшками, тіло худюще, розбовтане. Цікаво, чи впізнали б у мені принца Корвіна?

Йдучи по цій тіні, я намагався перенестися в одну місцину, та мені це чомусь не вдавалося. Невже розгубив усі свої колишні навички? От що може статися з людиною, коли вона. За поворотом раптом побачив сімох чоловіків, які валялися край дороги.

Шестеро лежали неживі, їхні тіла були жорстоко понівечені, а сьомий напівсидів-напівлежав під тисячолітнім дубом, упершись головою в товстий, порослий мохом стовбур. Меч бідолахи лежав на колінах, у правому боці зяяла страшна рана, що й зараз кровоточила. Він був без обладунків, на відміну від убитих, закутих у панцирі й лати. Погляд його сірих очей був спрямований уперед.

Шкіра на пальцях і на кісточках обдерта, дихання ледве помітне. Нахмуривши кошлаті брови, він мовчки дививсь, як ворони видзьобують очі мерцям. Мене чоловік, схоже, ще не бачив. Натягнувши каптур глибше, я схилив голову, щоб заховати обличчя, і приступив трохи ближче до нього.

Колись я його знав, або ж, принаймні, той, кого я знав, був дуже схожим на нього. Зараз він нарешті побачив мене, звів меч і спрямував вістрям у мій бік. — Не бійсь, я тобі не ворог, — попередив я. Хвильку повагавшись, він кивнув і простогнав:.

Відкоркувавши баклажку, я простягнув її йому. Він жадібно приклався до неї, закашлявсь, а прокашлявшись, знову припав до води. — Вельми вдячний вам, пане, — мовив він, повертаючи посудину. — От якби там замість води було щось міцніше!

— Можна й міцніше. А ти певен, що воно тобі не зашкодить? Незнайомець випростав руку, я дістав меншу баклажку, відкоркував її та простягнув йому. Від пійла, яке дав мені Жопен, чоловікові перехопило подих, і він закашлявся на добрих півхвилини.

Заспокоївшись, усміхнувся лівим кутиком рота і весело підморгнув. — Так уже веселіше, — резюмував незнайомець. — Ви не проти, якщо скроплю собі рану? Шкода марнувати добре віскі на таке, але що вже поробиш.

— Якщо треба, можеш вилити на рану все з баклажки. Але стривай, у тебе ж руки трусяться. Дай-но, краще я сам скроплю тобі цю рану. Незнайомець кивнув на знак згоди, я розстібнув на ньому куртку й кинджалом розпоров сороч.

Хроніки Амбера: у 10 кн. 2: Рушниці Авалону: роман Горизонти фантастики Желязни Р. 🇺🇸 Buy in the USA.

Купити у США та Канаді

Найкраща ціна: Ми забезпечуємо найнижчу вартість на українські книги в Америці.

Зручна доставка: Ваше замовлення буде надійно упаковане та відправлене через USPS, UPS або FedEx по США та Канаді.

Хроніки Амбера: у 10 кн. Кн. 2: Рушниці Авалону: роман Желязни Р. Богдан SKU: 9789661042819 (978-966-10-4281-9)