До книжки увійшли усі поетичні збірки, а також переважна частина віршів поза збірками та віршованих начерків (за винятком лібретта опери «Довбуш») Богдана Ігора Антонича (1909–1937) — одного з найбільших українських поетів першої половини ХХ століття. Антонич — образ вічно молодого поета, який з моцартівською легкістю й філіґранністю зумів поєднати правічну міфологію Лемківщини і дух модерного європейського міста. Із зачарування від його поезії народився і буде народжуватись не один український поет.

Чому Позаяк? Бо його розкуті й легкі для запам’ятовування вірші давно вже стали міським фольклором, а офіційній літературі дедалі важче вдавати, що Позаяка просто не існує. Його радо цитують поети, студенти та хмільні інтелектуали.