Книга «Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу» вперше вийшла друком 1997 року і справила ефект бомби в українському літе­ратурознавстві — не менший, ніж «Польові дослідження з українського сексу» в літературі. Авторський метод інтерпретації класичних текстів скандалізував адептів канону Великого Кобзаря, і дискусія швидко пере­ росла в «битву за святині».

Таємний агент радянської розвідки і богемний модерніст, берлінський професор-богослов і «шостий із п’ятірного грона», людина в німецькій офіцерській формі й археолог-самітник, що вивчає трипільську культуру, — якби хтось написав белетризовану біографію Віктора Петрова, така книжка не поступалася б гостросюжетністю шпигунським романам. Але поки державні архіви відмовляються надавати інформацію про цю непересічну постать, нам лишається перечитувати твори Доктора Парадокса, на сторінках яких відображаються гострі суперечності його доби, вирують емоції та чаяться тамовані пристрасті, оживають Вінсент ван Гог і Ґете, Райнер Марія Рільке і Вацлав Ржевуський. Художні тексти, опубліковані під псевдонімом В.

У романі «Рід» Мілєнко Єрґович розповідає історію власної родини, а заразом історію Європи і Балкан ХХ століття. Ця розповідь, немов залізниця, з’єднує епохи, країни та людські долі. Роман складається з багатьох частин — нарисів, репортажів, документів, світлин, реальне тут перемежовується з вигадкою, утворюючи досконалу цілісність.

Що називати домом: місце, де ти народився, виріс чи зрозумів, ким ти є? Що вважати батьківщиною, якщо країни, звідки ти родом, більше не існує? В автобіографічній оповіді Саша Станішич досліджує питання людської ідентичності.

Ця історія починається в 2001 році, коли молода офіцерка армії США Джей Ті Блетті після подій 11 вересня отримує наказ їхати до Афганістану. І продовжується в Україні в 2018 році, коли Джей Ті вже як фотожурналістка вирушає на Донбас знімати портрети українських добровольців. Це розповідь про війну очима ветеранки та воєнної документалістки.

Three different stories from three different countries — Armenia, Georgia, and Ukraine — reflect on the complex past and present of wars through the perspective of women and offer a unique insider’s view. The book examines the female experience during and after war, exploring its consequences and impact on women. Through this project, we seek to pay tribute to all the women who are on the front lines — whether as witnesses, or as director indirect participants in armed conflicts.

Три мальописи з Вірменії, Грузії та України розповідають про війни минулого та сьогодення і їхні наслідки крізь призму жіночого досвіду очевидиць, учасниць, тих, чиє життя однієї миті змінилося назавжди. Проєкт зосереджує увагу на воєнних конфліктах, що мали значний вплив на Кавказький регіон та Східну Європу: війна в Абхазії, Грузія (1992–1993), російсько-грузинська війна (2008), Карабаський конфлікт (Арцах) і Друга Карабаська війна (1988–2023), а також російсько-українська війна (від 2014 і дотепер). Ця книжка створена в межах проєкту «Графічні історії з Вірменії, Грузії та України» , втіленого за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Навесні 1930 року у Харківському оперному театрі відбувся судовий процес над учасниками «Спілки визволення України». Їх — провідних українських інтелектуалів, культурних і громадських діячів — звинуватили в антирадянській діяльності і засудили до ув’язнень. Та чи існувала насправді «СВУ»?

Видатні містифікації, жертвами яких стають тисячі людей, навіть незгірш освічених і цілком статечних, – не винахід «епохи постправди». У матінки Макрини Мечиславської, святої мучениці за католицьку віру, запобігали ласки сановники й аристократи, вона мала аудієнції в Папи й зналася з Адамом Міцкевичем, про неї писали Юліуш Словацький та Станіслав Висп’янський. У книзі Яцека Денеля з переплетених монологів Макрини-Юльки постають різні версії однієї приватної історії, яка свідчить, що розмежувати побожність і глум, святість і божевілля іноді майже неможливо, а часто – просто нікому не потрібно.

Багато читачів кажуть, що, читаючи, вони «поринають у книжку», однак тільки ті, хто сповна опанували мистецтво читання, можуть поринути у неї буквально: пройтися морським узбережжям і нанести на підошвах піску в дім, придбати продукти в магазині, який давно вже не існує в реальності, чи зустріти читача, який саме мандрує тими ж реченнями. Редактор Адам Лозанич, що належить до таких майстрів читання, одного дня отримує завдання – втрутитись у загадкову книжку, про яку немає інформації навіть у Національній бібліотеці. Розмірковуючи, навіщо комусь вносити зміни в текст, який навіть не містить сюжету, а є лише описом розкішної вілли і пишного саду, юнак знайомиться з іншими читачами, переживає дивовижні події і викорчовує рослини, що колись були свідками незвичайної історії кохання.

Під обкладинкою цього путівника заховався старий Київ часів Української революції 1917–1921 років. Розгорніть його — і ви прогуляєтесь вулицями, які були свідками пам’ятних історичних подій. Побуваєте там, де розташовувалися органи влади, політичні, громадські та культурні організації.

Якими чоловіки бачать себе і якими їх бачать інші, чого від них сподіваються і вимагають, за що засуджують і карають, як це позначається на можливостях самореалізації в суспільстві та загальній якості життя, як історично розвивалися уявлення про маскулінність і чому нині можемо говорити про кризу маскулінності — Тамара Марценюк пропонує відповіді на ці та багато інших запитань, спираючись на широку джерельну основу та власну дослідницьку роботу. Попри строгу систему викладу та численні посилання — як на академічні праці, так і на приклади з масової культури, зокрема список фільмів, рекомендованих до перегляду, — це не підручник, а радше захопливий довідник, що допоможе зорієнтуватися тим, для кого ця тема нова, і впорядкувати свої знання читачам і читачкам, які цікавляться питаннями гендеру.

У ХХ столітті жінки здебільшого перестали імітувати чоловічі голоси й інтонації, відмовилися від чоловічих псевдонімів і представили власний погляд на світ, власну ієрархію цінностей. У цій книжці зібрано новелістику найвідоміших авторок модерністської й постмодерністської доби. Йдеться про досвід емансипанток і революціонерок десятих років, зміну вартостей у міжвоєнний період, врешті, про складність пошуку нової ідентичності у пострадянські десятиліття.