Одна з найкращих книг 2024 року за версіями The Washington Post, NPR, People, Parade та Bookriot Бестселер The New York Times Готується екранізація від Apple TV Однієї пізньої ночі Лорен повертається з вечірки до своєї лондонської квартири, а на сходовому майданчику біля горища її зустрічає чоловік — Майкл. Проблема лише в тому, що Лорен незаміжня. І ніколи раніше навіть не бачила цього чоловіка.

Викладачка письменницької майстерності, яка втратила друга через самогубство, отримує у «спадок» від нього німецького дога. Сама з величезним собакою в маленькій квартирі, попри заборону тримати тварин удома, героїня намагається через любов до пса пережити втрату та зібрати по друзкаx своє життя. Це чуттєва історія про горювання та прийняття; надзвичайно особистий щемливий лист до друга; пошук відповідей у літературі та вигадливе мереживо думок і подій, де вже й не відрізнити, що — вигадка, а що — реальне життя.

По смерті судді Маккелви спадок родини лишається на відкуп його другій дружині, легковажній матеріялістці Фей, на понад 30 років молодшій за спочилого в Бозі, та на плекання нещодавно овдовілій донці Лаврель, яка прагне лише зберегти пам’ять роду й традиції родини. Як зарадити собі після втрати, коли ти лишаєшся сам, а довкола лише лицеміри й позери? Чому замість боротися за спадщину, Лаврель вдається до порядкування в саду?

Чотирнадцятирічна Мері Джейн живе у Балтиморі 1970‐х років, любить готувати з мамою, співає в церковному хорі та насолоджується сімейною підпискою на клуб грамплатівок бродвейської шоу-музики. Сором’язлива й тиха, вона з радістю береться за літню роботу нянею для доньки місцевого лікаря Коуна. Поважна робота, каже мати Мері Джейн, у респектабельному будинку.