Я — книжечка про захисників і захисниць, які щодня боронять український суходіл, небо, море і кіберпростір — Збройні Сили України. Я розповім про супергероїв сучасності, які вгризаються в кожен метр рідної землі, десантуються ворогу в тил, пілотують новітні літаки, володіють таємними знаннями й навичками, наче справдешні козаки-характерники. Мої автори керували безпілотниками, приборкували протитанкових їжаків, а ще зустрілися зі справжніми кіборгами і привидами Києва, а все для того, аби створити абетку про наше неймовірне військо.

Я — книжечка про місто мореплавства та хоробрих людей — Херсон. Колись тут проживали кочові племена та козаки, а тепер будують судна та вирощують найсолодші кавуни. Мої автори завітали в перуанський куточок, спробували чабанську шурпу та краєм ока побачили рідкісних тварин Асканії-Нової, а все для того, аби створити абетку про наш степовий край.

Я — книжечка про місто блакитних трамваїв та диво-фонтанів — Вінницю. Колись тут правили руські князі й козаки, перепліталися релігії та культури, що сформувало багатющу історію міста. Мої автори зазирнули в кожний райончик, скуштували подільські флудні та побували на скелях, а все для того, щоби створити абетку про перлину нашого Поділля.

Я — книжечка про місто великих людей — Суми. Про горду козацьку фортецю, яку не змогли приборкати ні татари, ні московити. Письменниця Ірена Карпа ретельно допитала старенькі вулички Сум і його архітектурні шедеври, що колись надихали самого футуриста Давида Бурлюка.

Я — книжечка про найбільший страх московитських єкатєрін —козацьке Запоріжжя. Про волелюбну землю за порогами Дніпра, яку не змогли приборкати ні вогнем, ні блекаутами. Мої автори пройшлися місцинами, де колись полював на ворожих «мишей» Самійло Кішка і на крилах перемоги мчали козацькі чайки.

Я — книжечка про великий Чернігів. Ох і довгу та славну історію має місто — йому вже 1300 років. Мої автори пройшлися його старовинними вуличками, опитали кожен камінчик і створили… Ні!

В одному незвичайному місті можна зустріти дуже незвичайного кота Левчика. Бо хіба звичайні коти працюють на посаді котячого мера? Коли в країні лихо, то не лише люди, а й коти беруться допомагати і рятувати тих, хто потребує допомоги найбільше.

Самотня жінка купила собі на схилі літ курчатко. Воно було сумне й слабке, але жінка любила й доглядала його — і виріс із того курчатка красень-півень. Ніхто й гадки не мав, що коли вороги візьмуть місто в облогу, саме півень зможе порятувати його жителів.

У збірку відомого українського письменника і поета Сашка Дерманського увійшли вірші, сповнені гумору і мовної гри. Лічилки-жмурилки дуже легко запам’ятовуються і обов’язково придадуться дітям при грі в хованки. А от у загадках-шарадах слова заховалися самі, і їх там доведеться іще пошукати.

Бешкетна неслухнянка Ніна обожнює все супергеройське. Приборкати час або й монстрів — легкі для неї завданнячка. У неї є стонадцять ідей, як урятувати світ.

Вовк працює Поштарем у Великому Лісі. Тут кожен мешканець має свою професію, от, скажімо, Грак — відомий журналіст, а Бджола — справжня медсестра. Одного дня Поштар почав отримувати дивні листи, без адреси та підпису, а всередині конвертів лежали несподівані речі.

Норман завжди був нормальний, абсолютно нормальний. аж доки одного дня у нього не виросли крила! Крила були неймовірні, та він не знав, як на це відреагують батьки та друзі, адже Норман завжди був такий звичайний.

Напередодні Різдва Янголинка отримує лист із собачого притулку. Песики пишуть, що були чемними весь рік, але ніхто так і не прийшов забрати їх додому. А кожен песик потребує мати дім і свою людину!

«Небом, річкою, метро…» — чудові дитячі вірші про транспорт поета, перекладача і воїна Володимира Криницького. Разом з її героями малята прокатаються у київському метро і фунікулері, побувають у космосі з мишконавтами, а з жабками політають на дирижаблі. Мальовничі ілюстрації до цієї картонки створила талановита українська ілюстраторка Катя Рейда.

Сайлентбук «Жовтий метелик» Олександра Шатохіна — це «тиха книжка» про життя після війни, розбитої та обмеженої війни. Колючий дріт на початку з павуком — то образ обмежень і сковувань та страху, що дає війна. Війна, як колючий дріт, заганяє тебе в певні рамки, обмеження, несвободу.

Одного ранку Маргарита розповідає своєму другу Привиду, що невдовзі до них завітає Святий Миколай. Привид дуже здивований, бо ніколи не чув про святого. А ще він засмучується, коли Маргарита пише святому листа з проханням, бо сам він писати не вміє.