Випускника Львівської школи міліції Дениса Чорного направляють працювати молодшим слідчим у невелике містечко на Київщині з таємничою назвою Холодне Поле. А що події відбуваються наприкінці 90-х років минулого століття, то Чорному доводиться мати справу і з кримінальними структурами, і з дивною релігійною сектою. А незабаром у місті починають коїтися несамовито жорстокі вбивства з однаковим «почерком»: кривавий маніяк не жаліє ані підлітків, ані жінок, ані тварин.

«Сніги Кіліманджаро» — збірка короткої прози Ернеста Гемінґвея різних років. Ці оповідання вражають глибиною і безпомильною точністю образів, у них довершено втілюється славнозвісний «принцип айсберга», винайдений самим Гемінґвеєм. Екзотичні сцени африканського сафарі контрастують із лісовою красою Мічигану, а ще — із особливою поетикою буденності, в яку повністю поринають герої, щоб відволіктися від тривожних і страшних думок.

«Острови поміж течій» — це історія митця і шукача пригод Томаса Гадсона — чоловіка, що дуже схожий на самого Ернеста Гемінґвея. Три частини роману — «Біміні», «Куба», «У морі» — подібні на острови спогадів в океані часу. Картини ідилічних канікул батька з синами змінюються епізодами останніх років Другої світової війни та зіткнення із суворою реальністю військових дій.

«Рухомі картинки» — позацикловий роман серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта, що оповідає про злети і падіння дискосвітнього кінематографа. Голий Вуд — пустельна місцина на узбережжі Круглого моря, де віднедавна не стихає стукіт молотків. Тут безперервно триває знімальний процес, будують і перебудовують декорації для грандіозних блокбастерів із погонями, пригодами та шаленими пристрастями.

«Піраміди» — позацикловий, сьомий роман «Дискосвіту», у якому Террі Пратчетт, як завше, витончено і з гумором поєднує стародавню історію, біблійні алюзії та псевдонаукові теорії. Юному Тепіку, вихованцю анк-морпоркської Гільдії найманців і спадкоємцю невеличкого давнього царства Джелібейбі, надто швидко доводиться перейняти на себе обов’язки фараона і. Це передбачає керування не лише небесними світилами, а й державною казною, яку за останні кілька тисячоліть спустошили амбітні поховальні ритуали.

Відправка з 15 жовтня. За легендою, П’ятий Слон, що звалився на Диск, змістив розташування континентів і збагатив його покладами золота, заліза і. жиру — важливих для торгівлі ресурсів.

«Останній континент» — шостий роман із циклу «Ринсвінд» серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта. Далеко на краю Дискосвіту розкинувся химерний континент: його координати невідомі, звідти неможливо вибратися уплав, там сухо й гаряче, і він всуціль населений смертоносною флорою і фауною, яка хоче тебе з’їсти. Ідеальне місце для нашого давнього знайомого Ринсвінда — він знову має всіх врятувати (хоч уникає цього за будь-яку ціну) і повернути на континент воду.

«Зодягну на себе ніч» — четвертий роман у циклі про Тіфані Болячку з серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта. Знайома вже читачам юна Тіфані Болячка стала повноцінною відьмою Крейдокраю і повинна дбати про місцевий люд, а ще — боротися з забобонами, відьмоненависництвом та страхами, що віднедавна засліплюють її сусідів. Разом із бравими Нак Мак Фіґлями Тіфані готується протистояти найтемнішим глибинам людської природи та магії, що виходить з-під контролю.

Друзі, на жаль, через неможливість ввезти із-за кордону в Україну протягом воєнного часу дизайнерського паперу Rives bright white traditions, який ми використовували для обкладинок книг у серії, для оправи роману «Маскарад» та наступних видань «Дискосвіту» наразі буде використано дещо інший папір (офсетний). Для нас важливо продовжувати тішити вас цікавими книгами, які хоч на трішки допоможуть відволіктися від реальності та набратися сили за читанням, тому ми прийняли рішення таки продовжити видання книг Террі Пратчетта, хоч і з певними змінами. Сподіваємося на ваше розуміння!

Хіба можна не любити той різдвяний час, коли скрізь мерехтять гірлянди, кружляють сніжинки, пахне печивом і пряниками, коли хочеться одягатися в кумедні светри з дзвіночками, а святковий настрій, здається, витає в повітрі? Але Нола точно знає, як це — ненавидіти свята. Вона розійшлася зі своїм хлопцем і повернулась у рідне містечко, де почала ремонт у батьківському домі.

«Тисяча різних способів» — емоційна та чуттєва історія, де важливе значення має колір, а радше вміння його бачити й відчувати. У дитинс­тві Еліс бачить почуття, емоції та наміри інших людей через колір, саме кольори стають її способом взаємодії зі світом. Спершу дів­чинку це лякає, та згодом вона вчиться жити з таким незвичним даром, адже завдяки йому може знати й бачити більше за інших.

Узбережжя поміж степом та морем — місце сили двох світів, територія вітру і сонця, точка прибуття і відправлення, осередок життя у різних його проявах. Поетична збірка «Дещо» містить у собі вірші про те, ДЕ найшвидше стукотить серце південної людини та ЩО це серце здатне в собі нести впродовж відведених йому років. Збірка охоплює вірші з 2016 по 2023 рік — проміжок часу, означений передчуттями невідворотних змін, переживанням великих втрат та потребою вчитися жити і любити у зміненій реальності.

«Звукозапис душі» — поетична збірка вибраних поезій автора з Тернопільщини, що захоплять несподіваними й гармонійними образами як читача юного, так і поважного віку. Щирі одкровення у віршах сповнені національним колоритом, бо немає нічого справжнього, як вважає автор, без свого, рідного, з молоком неньки увібраного з перших днів життя. Читання цієї книги — це мандрівка духовним світом, у якому домінує Людина, а не її страх перед завтрашнім, це глибоке усвідомлення свого призначення на Землі, а відтак сенсу земного поступу до найважливіших своїх діянь.

«Кінечні пісні» — це книга втрачання: минулого (яке проминуло), теперішнього (пошматованого війною та відстанню), майбутнього (яким ми його уявляли), себе (що не спромагається вписатися в цю хистку систему координат). Водночас кінечні пісні не просто співаються при кінці речей, а й самі рано чи пізно закінчуються. А отже, це й книга надії, книга відкритих можливостей і чогось незвіданого попереду.

В усі часи були і будуть ті, хто вірять у божественну природу свободи, готові платити за неї своїм спокоєм, і навіть життям. У новій книжці Юлії Мусаковської — історії становлення, боротьби і трансформації, коли повсякденне стає силою, а сила перетворюється на вразливість. Хиже лисеня в нагрудній кишені — одна з ключових метафор цієї поезії.