Більшість із нас зростала з переконанням, що в Сонячній системі дев’ять планет, — із Меркурієм поблизу Сонця та Плутоном на далекому зовнішньому краї. А потім, 2005-го, Майкл Браун відкрив начебто десяту планету — Ериду, завбільшки з Плутон. Ось тільки замість почивати на лаврах Браун розпалив запеклі дебати, що перетворили спокійний світ астрономії на розбурханий вулик.

Лісові пожежі, що не вщухають у Каліфорнії. Теплові хвилі, які вже стали сезонними в Європі. Танення льодовиків, що не припиняється в Арктиці й Антарктиці.

Спочатку була темрява. Протягом перших 400 тисяч років після Великого вибуху Всесвіт був щільним і непрозорим. Зрештою він охолов достатньо, щоб фотони світла могли вільно мандрувати крізь простір, хоч на той час у ньому ще не існувало нічого, що би світило.

Ґудолл — видатна англійська приматологиня, найкраща світова експертка з шимпанзе. У далекому 1960-му, коли їй було двадцять шість, вона полишила Англію, щоби втілити в життя свою заповітну мрію — вивчати тварин в Африці. Без освіти та підготовки, лише з блокнотом, біноклем і любов’ю до дикої природи, Ґудолл дала світові ґрунтовні знання про найближчих родичів людини.

У 1978 році першу групу астронавтів космічного шатла — двадцять дев’ять чоловіків і шість жінок, які проведуть в НАСА найбурхливіші роки програми космічних шатлів — представили публіці. Серед них був полковник ВПС США Майк Маллейн, який у своїх мемуарах «Верхи на шатлі» розвіює героїчний ореол навколо корпусу астронавтів і зображує їх такими, якими вони є — звичайними людьми. Історії Маллейна часом непристойні, часто комічні, але завжди цікаві.

«Теорія неймовірності. Сімдесят історій про все на світі» Макса Кідрука — захопливий нон-фікшн для дітей і підлітків, який пояснює світ просто, дотепно й науково. Це сімдесят коротких історій про дивовижні факти, неочевидні висновки та явища, що ховаються у звичному житті.

Вторгнення радянської армії 1956 року (придушення Угорського повстання) зробило біженцями майже 200 000 угорців. Героїня книги, молода вчителька, рятуючи школярок, переводить їх через гори в безпечну Австрію, де згодом сама намагається почати нове життя. Але пережите не відпускає так просто, новий дім і добробут не дають відчуття безпеки, тільки посилюють відчуженість і змушують знову втікати – від дійсності до спогадів, вигадок і марень, що заповнюють раптову порожнечу.

Книга «Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу» вперше вийшла друком 1997 року і справила ефект бомби в українському літе­ратурознавстві — не менший, ніж «Польові дослідження з українського сексу» в літературі. Авторський метод інтерпретації класичних текстів скандалізував адептів канону Великого Кобзаря, і дискусія швидко пере­ росла в «битву за святині».

Написана в останній рік існування СРСР і вперше видана 1992 року, книга Оксани Забужко «Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період» поклала початок постколоніальному переосмисленню національної спадщини в гуманітарній думці незалежної України. Це перша праця, у якій філософія національної ідеї розглядається як самостійна інтелектуальна течія, що сягає далеко за межі політології — до питань про сутність і сенс національного буття. На широкому історико-культурному матеріалі, авторка досліджує місце цієї течії в європейській — і, спеціально, українській — свідомості новітнього часу (ХІХ — поч.

Друге видання доповнене новим розділом «Після Майдану», а також найхарактернішими відгуками польських інтелектуалів на перше видання «Українського палімпсеста» і передмовою авторки до польського читача своєї есеїстики, які допоможуть українському читачеві краще зрозуміти сучасний контекст польсько-українського діалогу. Ця книжка — плід розлогого інтерв’ю з Оксаною Забужко відомої варшавської журналістки, майстрині цього жанру Ізи Хруслінської. Читач знайде тут відповіді, які суспільство завжди хоче почути від популярного письменника.

Надія Суровцова (1896–1985) — українська громадська діячка, дипломатка, історикиня, публіцистка, перекладачка, яка стала жертвою радянського режиму і провела у тюрмах, таборах і на засланні майже тридцять років. Життя Надії Суровцової вражає і захоплює, а її майстерно написані «Спогади» — один із найважливіших монументальних документів доби, що унаочнюють успіхи та поразки України й водночас викривають злочини комунізму. У другому томі «Спогадів» вміщена друга частина мемуарів, де описується гулагівська епопея Надії Суровцової.

Надія Суровцова (1896–1985) — українська громадська діячка, дипломатка, історикиня, публіцистка, перекладачка, яка стала жертвою радянського режиму і провела у тюрмах, таборах і на засланні майже тридцять років. Життя Надії Суровцової вражає і захоплює, а її майстерно написані «Спогади» — один із найважливіших монументальних документів доби, що унаочнюють успіхи та поразки України й водночас викривають злочини комунізму. У першому томі «Спогадів» вміщена перша частина мемуарів, у яких Надія Суровцова розповідає про своє дитинство в Києві та Умані, навчання в Петербурзі, участь в Українській революції, життя на еміграції та в радянській Україні — до першого арешту в 1927 році.

«Будь чемною, інакше не любитиму тебе» ― саме це найчастіше чула десятирічна Ярка від своєї матері. Жінка народила її дуже рано й перетворила виховання на бартер, де за їжу треба платити послухом. Ярці бракує любові, тож дівчинка намагається віднайти її у вигаданому світі.

Є земля, яку називають Срібною, край Полонинських гір, Гуцульських Альп та Вулканічних Карпат. І є письменник, який пізнав душу цього краю. Іван Чендей (1922–2005) — один із найвідоміших закарпатських прозаїків, неповторний новеліст, сценарист культового фільму «Тіні забутих предків», лауреат Шевченківської премії (1994), співзасновник PEN Ukraine.

Найдовший лонгселер сучукрліту, що заговорив 24 мовами на різних континентах. Скандальний для 90-х настільки, що довелося створити «видавництво-прикриття» для публікації. Гострий і дискусійний навіть тридцять років потому.

Ця історія починається в 2001 році, коли молода офіцерка армії США Джей Ті Блетті після подій 11 вересня отримує наказ їхати до Афганістану. І продовжується в Україні в 2018 році, коли Джей Ті вже як фотожурналістка вирушає на Донбас знімати портрети українських добровольців. Це розповідь про війну очима ветеранки та воєнної документалістки.