Історія Наука Політологія українською в США

Віктор Мазур – фінансист за освітою, працював у різних галузях економіки України. Ще в середині 90-х років минулого століття почав писати статті на історичні та економічні теми. Аналізуючи соціально-економічні події в житті пересічного українця, почав збирати інформацію про зловживання в суспільстві, котра з часом стала матеріалом для його книжок про шахрайство та способи, як уберегти себе і свій гаманець від аферистів.

Віктор Мазур – фінансист за освітою, працював у різних галузях економіки України. Ще в середині 90-х років минулого століття почав писати статті на історичні та економічні теми. Аналізуючи соціально-економічні події в житті пересічного українця, почав збирати інформацію про зловживання в суспільстві, котра з часом стала матеріалом для його книжок про шахрайство та способи, як уберегти себе і свій гаманець від аферистів.

Видання «Записки сучасника й учасника. 1995—1999, 2003—2005» містить книги: «На марґінесі» та «Нещоденний щоденник». Перша книга щоденників складається з п’яти зшитків, у яких письменник звернувся до своїх нереалізованих раніше задумів, вмістив відповіді на запитання журналістів.

Видання розпочинається останнім розділом «Нещоденного щоденника» із «Записок сучасника й учасника. 1995—1999, 2003—2005», присвяченого подіям 2006 року в Україні, описаним очима автора. У щоденникових записах «Мандрівки до Аберфайлю» автор передбачив точну дату народного зриву й ганебний кінець Януковича.

Книга «Ґендерне тяжіння» присвячена висвітленню історії формування ґендерної політики в Україні починаючи з часів становлення незалежної Української держави. В ній розкриваються концептуальні, правові, організаційні, адміністративні засади ґендерної політики, їх розвиток та становлення, проблемні питання та перспективи в різних галузях суспільного життя. В центрі уваги авторки – питання розвитку та укріплення інституційного механізму ґендерної політики на національному та регіональному рівнях, ґендерна інтеграція, формування ґендерних компетенцій державних службовців та фахівців сектору безпеки та оборони, стандарти міжнародних документів з прав жінок та їх втілення в національному..

Життєву, творчу, громадську й політичну позиції Івана Федоровича Драча (1936–2018), видатного українського поета, культурного, громадського і політичного діяча, визначають інтелектуалізм і раціоналізм. Вони тісно між собою переплетені й взаємодіють в усіх видах діяльності митця, залишивши відбиток на його стосунках з українською діаспорою. Широкий і глибокий погляд І.

Олександр Летючий, він же дядя Саша, він же – солдат тієї війни, що «чомусь назвали «АТО»», – надиктовує свої історії, щоденникові записи, восьмирічному Матвійкові. Про життя на передовій, буденно-страшне, коли звикаєш «до вигляду крові, до смерті, навіть до думки про власну смерть». Бо «смерть стала нормою життя і без цього можна збожеволіти».

Ім’я Йосифа Сліпого (справжнє прізвище Коберницький-Дичковський) відоме як в Україні, так і далеко за її межами. Провідник Греко-католицької церкви, верховний архієпископ Львівський і митрополит Галицький, кардинал, визначний церковний і науковий діяч був людиною трагічної долі. Репресований радянською владою, протягом 18 років Йосиф Сліпий поневірявся по тюрмах і таборах, проте не скорився, не зрікся віри, і його слова про головне лихо українців — брак єдності — і сьогодні звучать дуже актуально: «Внутрішні непорозуміння і дух незгоди — це одна з найголовніших причин нашого упадку.

Репринтне видання збірника, виданого 1912 року Етнографічною комісією Наукового товариства ім. Шевченка, присвячене мало дослідженій галузі народної словесності — похоронним звичаям та обрядам — і містить близько 300 голосінь: матері за дітьми, вдовиці за чоловіком, сиріт за матір’ю та батьком, дівчини за парубком тощо. Хоча зібраний матеріал далеко не вичерпує усього багатства народної української поезії такого роду, перед читачами постає яскрава картина почувань і уявлень українців з Лемківщини, Гуцульщини, Буковини, Поділля, Холмщини, Київщини, Чернігівщини та інших регіонів України.

Навесні 2014 року львівський студент Юрій Яценко став українським політв’язнем у Російській Федерації за сфабрикованими звинуваченнями, опинився випадковим заручником російсько-української війни. Його залякували, катували, примушували свідчити проти близьких і проти власної країни, його намагалися підкупити і завербувати для співпраці. Юрій гідно витримав усі тортури, і врешті-решт зміг у боротьбі один на один зі страшною машиною російської катівні вийти переможцем.