Українські автори українською в США

Зворушлива історія, повна драматизму і надії… Перевидання улюбленого роману Продано понад 100 тисяч примірників Дарина була турботливою донькою та онукою, щиро любила нареченого Олексія, мріяла про весілля, затишний будинок і дітей. Але батьки відвернулися від слухняної дочки, Олексій — від невинної нареченої, престижна клініка — від найкращої медсестри.

Обережно! Ця книга небезпечна: після прочитання хочеться одночасно вирушити в подорож Балканами, випити келих червоного вина і в зручній ложі театру слухати оперні арії. Понад шістдесят коротких історій – часом іскрометних, подекуди сумних, почасти автобіографічних, але завжди щирих – запрошують читача пережити з автором найщасливіші миті мандрів, симфонічних концертів і не завжди успішних залицянь.

2019 рік, літо. Миша, 26-річна аспірантка з Києва, їде до Кракова, щоб долучитися до міжнародного проєкту з дослідження життя мігрантів. Та скоро дівчина усвідомлює, що гасла про гуманізм лише ширма для політичних ігор.

Книга «Я тебе… війна» є результатом та продовженням однойменного соціального проєкту ведучої Radio SKOVORODA Христини Біляковсьої та редакторки Вікторії Середи. Мета проєкту — зібрати реальні, найзворушливіші та найсильніші історії воєнного кохання, яке розквітає попри страх, руйнування та смерть, спричинені повномасштабним вторгненням.

Що робити, коли не довіряєш навіть найближчим рідним? Як вибиратися з пастки, до якої сам себе загнав? Кому можна розповісти про найважливіше, якщо мову зламано, а вміння слухати й розуміти залишилося в довоєнному минулому?

«39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким ніхто не може впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається». «У певному сенсі ми всі живемо в епоху Жадана…я сприймаю його як голос розуму і взірець чесної позиції письменника у нашій вже вкотре в муках самонароджуваній країні». Олександр Ройтбурд.

Дмитро Кешеля назвав «Дай сили заплакати» романом-видінням, і ця жанрова підказка добре передає незвичну природу твору. Історія починається з болісного прохання героя над труною коханої, але поступово перетворюється не на темну оповідь про втрату, а на світлий, емоційний і мудрий шлях крізь пам’ять, любов і потойбічні видіння. Герой знову зустрічає Віоланну на межі іншого буття, проживає з нею те, що було неможливим у земному житті, і відкриває притчевий простір, у якому біль змінюється прийняттям.

«Хрещатий яр» — роман-хроніка Докії Гуменної про Київ 1941-1943 років, написаний із гострим відчуттям історичного свідчення. У центрі твору місто під окупацією, щоденне виживання, моральні вибори людей і напружена атмосфера часу, коли приватне життя стає частиною великої катастрофи. Авторка уважно фіксує побут, страх, надію, суперечливі реакції киян і болючу пам’ять про події, які змінили обличчя міста.

Сімейна хроніка Анатоля Свидницького «Люборацькі» вийшла друком через тривалий час після смерті письменника, й почасти тому лишилася поза увагою загалу. Побудований частково на власному досвіді автора текст знайомить нас із родиною священника на Поділлі, де крок за кроком спостерігаємо, як тогочасна система освіти, класовість суспільства й меншовартість викривлюють життя сина і трьох доньок Люборацьких. Через замальовки з семінарського життя і картини побуту селянства ХІХ століття розгортається драма виродження роду однієї з багатьох українських родин без стрижня самосвідомості.

Широка війна, наче гігантська анаконда, наближається повільно й безшумно. Пастор-євангеліст, військовий капелан і багатодітний батько Григорій Мотуз як ніхто гостро відчуває її нудотний подих. Мало хто вірить, що Росія наважиться напасти.

«Чарівний звірослов українського міфу. Птахи»У ваших руках чарівна книжка — провідниця у світ птахів, реальних і витворених багатою уявою праукраїнців. Пернаті в’ють гнізда на липі біля хати й на горищі багатоповерхівки, у садках і парках, але передусім у казках, легендах, притчах, колядках, щедрівках і колискових.

Найкраще «найгірше», що могло статися — Юлія Лаба. Вони надто різні, щоб бути парою: Рія — амбітна архітекторка, яка уникає серйозних стосунків, і найбільше в житті боїться втратити власну свободу, в той час як Лесик — мовчазний власник бару, втілює спокій і надійність. А от їхня дружба видається цілком логічною, міцною і безпечною.

Бабусині оповідки — Юлія Костенко. Музей полтавського селища Прийми дуже пишався тим, що мав у своїй експозиції роботу Рубенса. Та коли до музею прибуває спеціальна комісія, з’ясовується, що відома картина була підроблена ще двадцять років тому.