Проза українською в США

Двоє парижан, Ніна й Ален, приїжджають до Сербії, щоб завершити монтування документальної стрічки. У пошуках того, хто допоможе їм це зробити, вони зустрічають гладкого продюсера, який був опорою режимові Мілошевича і знімав пропагандистські антинатовські фільми, а віднедавна зробився ультраліберальним капіталістом.

Фредерік Беґбеде (нар. 1965 р.) — один з найвідоміших та найепатажніших письменників сучасної Франції, автор бестселерів, що перекладені багатьма мовами світу. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його твори:«€ 1,499», «Історійки під екстезі», «Windows on the world», «Романтичний егоїст», «Простіть і відпустіть».

Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Ю. Котермак (Дрогобич), П. Русин з Кросна, С. Кльонович та ін., жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі.

«Він ніколи не дарував мені квітів… Він ніколи не гуляв з дітьми… Він ніколи зі мною нічого не обговорював… Він проміняв родину на політику… Я завжди була сама…»

Це — рядки з нещодавно надрукованих у Польщі сенсаційних спогадів Данути Валенси, дружини колишнього президента Польщі, засновника незалежного об’єднання профспілок «Солідарність» Леха Валенси.

Українська байка в її кращих зразках — у творчості Г. Сковороди, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Л. Глібова, М. Старицького, Б. Грінченка — успішно розвивалася завдяки органічним зв’язкам з фольклорними традиціями.

Овіяні народною мудрістю, байки українських письменників в алегоричних образах засуджували несправедливість судей, зажерливість та хабарництво чиновників, необмежену панську сваволю, із співчуттям зображували безправне становище бідняків, їхні мрії та надії на краще життя, вихваляли кмітливість і дотепну вдачу українського народу.

Федеріко Андахазі (нар. 1963 р.), відомий аргентинський письменник, народився у сім’ї угорського поета і психолога Бела Андахазі. Закінчив психологічний факультет університету Буенос-Айреса, але присвятив себе літературі. Ф. Андахазі зажив слави після публікації у 1995 році свого скандального еротичного роману «Анатом», який одразу став бестселером і був перекладений майже всіма мовами світу.

Ґотфрід Келлер (1819—1890) — швейцарський письменник, класик німецькомовної швейцарської літератури. Він отримав визнання ще за життя, відразу ж знайшовши захоплених читачів у Швейцарії і в усіх німецькомовних країнах.

«Мартін Заландер» (1885) — його останній роман. Головний герой після вимушеного семирічного перебування в Південній Америці, втративши все своє майно, повертається на батьківщину вже у поважному віці.

Павло Коробчук — один з найцікавіших письменників молодого покоління, автор п’яти поетичних збірок та одного роману, лауреат багатьох конкурсів та літературних слемів. Його твори перекладено англійською, німецькою, італійською, польською, литовською, білоруською, словацькою, російською мовами. Народився й виріс у Луцьку, мешкає в Києві.

Андрій Процайло — український письменник, автор кількох книжок. Народився на Львівщині, закінчив Самбірське педагогічне училище, Львівський Національний університет ім. Івана Франка, Львівський аграрний університет, Український Вільний Університет (Мюнхен, Німеччина). Мешкає у Львові. Роман «Привид безрукого ката» отримав другу премію міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2014».

Юбер Хаддад (нар. 1947 р.) — французький романіст, поет, есеїст і критик, походженням і Тунісу, один із найвидатніших сучасних франкомовних авторів. Його романи «Палестина» (2007) та «Опійний мак» (2011) об’єднані мотивом війни і насильства, хоча й присвячені різним темам і країнам. Головний герой «Палестини» — рядовий ізраїльської армії, який випадково й неочікувано для себе опиняється на боці арабів і відкриває для себе, що «чужі» до болю схожі на «своїх».

Ельфріда Єлінек (нар. 1946 р.) — відома австрійська романістка, драматург, поет і літературний критик, лауреат Нобелівської премії у галузі літератури 2004 року. Одна із найпровокаційніших письменниць ХХ століття. Роман «Піаністка» (1983) приніс Е. Єлінек світове визнання, а його екранізація, переосмислена знаменитим режисером Міхаелем Ханеке, отримала Гран-прі на Каннському фестивалі у 2001 році.

Василь Базів — знаний в Україні та за її межами письменник, політик, дипломат, учений, візіонер. Автор культового роману «Хрест» — першого в історії української літератури твору, виданого в англійському перекладі у США; автор інтелектуального трилера у двох томах «Кінець світу: до і після» (ці твори побачили світ у видавництві «Фоліо»); автор документального фільму «Кримінальна окупація» та роману-реквієму «Армагеддон на Майдані» — про події в Україні у 2014 році.

Решат Нурі Гюнтекін (1889—1956) — відомий турецький письменник і драматург. Закінчив літературний факультет Стамбульського університету. Викладав французьку мову, був аташе у справах культури в посольстві Туреччини у Парижі, депутатом меджлісу (1938—1943). Перекладав твори Ж. Ж. Руссо, Е. Золя, А. Камю.

Хто насмілиться кинути виклик Долі? Хто заставить Коло Історії крутитися в інший бік? Хто здатен перескочити безмежну прірву відчаю, страху й зневіри, піднятися вище за саму Смерть і своєю любов’ю розігнати темряву?! Невже вона, тендітна молода жінка, в котрої щойно забрали найдорожче? Її Іван гине під час подій на Майдані — Марія ж не може змиритися зі смертю коханого чоловіка.

Ці твори – пісні воєнного часу. Можливо, колись ми заспіваємо про жінок, квіти та любов. Можливо, навіть в дуеті з Віталіком Козловським (жарт). Але це станеться тільки після того як неототалітарну путінську імперію буде зруйновано вщент. Не більше і не менше. Таке поклав я собі “мистецьке завдання”.