Проза українською в США

Генрі (псевдонім Вільяма Сіднея Портера, 1862 — 1910) — відомий американський письменник, автор чудових гумористичних новел. У житті йому довелося працювати аптекарем, клерком, бухгалтером у банку, продавцем, навіть сидіти у в’язниці. Багатий життєвий досвід став підґрунтям його численних творів, які відрізняє цікавість сюжету, несподіваність розв’язки і добрий гумор.

Міка Валтарі (1908—1979) — видатний фін­ський письменник, академік АН Фінляндії. Він зажив всесвітньої слави завдяки історичному роману «Синуге-єгиптянин» (1945), перекладеному 40 мовами. Повість «Місячний краєвид» була написана у 1939-му, але вийшла друком лише 1953 року.

Миколу Хвильового (1893—1933) ще за життя називали революційним романтиком, «міцно зв’язаним з кращими традиціями української літератури» (М. Передчуття страшних сталінських репресій (недарма герой Хвильового бачить бюст «чорного папи комуни» на фоні заграви) та страждання поневоленого народу України в часи Голодомору 1932—1933 рр. підштовхнули письменника до відчайдушного протесту — він пішов з життя, як один з його улюблених героїв, який своєю смертю спробував закликати революцію до милосердя.

Жоржі Амаду (1912—2001) — всесвітньо відомий бразильський письменник, громадський і політичний діяч, академік Бразильської Академії мистецтв і літератури. Роман «Капітани піску» він написав, коли йому було всього 25 років, і в той же час це один з найвідоміших його творів. У ньому розповідається про банду безпритульних підлітків, майже дітей, яких називають «капітанами піску», тому що їхньою штаб-квартирою стали піщані пляжі гавані.

У романі «Нічна трава» автор разом зі своїм героєм йде слідами його кохання у Парижі середини 1960-х років і знайомить читача з загадковими, підозрілими, але й зворушливими персонажами — від інспектора поліції, який віддає герою його закриту справу, до непевних і, ймовірно, кримінальних типів, які отаборилися в одному з готелів на Монпарнасі. Як і в інших своїх творах, Модіано з точністю поліцейського протоколу окреслює топоніміку паризьких блукань героїв, завдяки чому вулиці, бульвари, набережні, кафе, вокзали і станції метро Парижа стають повноцінними дійовими особами роману. Змальовуючи історію кохання на тлі двох убивств — одного політичного й одного кримінального, — письменник дарує..

Відкривши цю книжку, читач потрапить у чарівний світ українського фольклору. Прислів’я, приказки, загадки, лічилки і скоромовки – ці духовні скарби з незапам’ятних часів живуть у народі, передаються з уст в уста, від покоління до покоління, збагачуючи нашу мову влучними висловами та дотепними жартами. Скарбниця народної мудрості (ШБ) Шкільна бiблiотека упоряд.

Стефан Цвейг (1881—1942), видатний австрійський письменник, одного разу сказав: «.історія Франції ХІХ століття без розгадки таких особистостей, як Фуше, була б неповною». Бідний церковний учитель, який починав разом з першими революціонерами, став мільйонером за буржуазної Директорії, герцоґом і могутнім міністром поліції за Наполеона, сприяв відновленню монархії Бурбонів. Він, за словами Бальзака, мав «більшу владу над людьми, ніж Наполеон», якого переміг у психологічному двобої, як і Робесп’єра, зрадив обох, а також тисячу інших.

Константинос Кавафіс (1863—1933) — видатний грецький поет ХХ ст., творчість якого відкрила світу новогрецьку літературу. Розквіт його творчості припав саме на ХХ ст., хоча писав він здебільшого про елліністичну епоху або Візантію. Напевне, це можна пояснити тим, що Кавафіс народився і прожив більшу частину свого життя в Александрії, яка вважається своєрідним символом еллінізму, відіграючи особливу роль у розвитку культури, науки та мистецтва цього періоду.

Тематика і стилістика віршів типова для автора – сюрреалістичні спроби осмислити історію тоталітаризму, «біографічна лірика», нариси побуту п’ятдесятих -шістдесятих років минулого сторіччя, у які несподівано вторгаються образи середньовіччя, відлуння війни на Донбасі, монстри юрського періоду. Значну долю у збірці займають біблійні мотиви. Тобто у своїх українських віршах поет залишається сам собою.

На зламі часів змінюються міста і країни, вулиці й площі. Але головне — змінюються люди. Банальне твердження: жити треба не минулим.