Українські автори українською в США

«Агапе, або Шлях Святого Якова» написана на основі реальних подій. У кожного свій шлях Каміно. Необов’язково крокувати по долах і горах галісійських земель до Сантьяго-де-Компостели, аби його пройти, віднайти рівновагу й агапе. Втім, сталося так, що у авторки життєвий шлях Каміно збігся з буквальним.

Петро Цеголко, прозаїк, есеїст, мандрівник, осмислювач і колекціонер цікавих історій, запрошує читача у свій духовний світ: світ роздумів, почуттів, рефлексій про сенс щоденного буття на тлі невпинного і непростого часоплину.

Автор заглиблюється у таємниці порухів людської душі у драматичних, а інколи трагічних життєвих обставинах, досліджує, які цінності сповідують, які труднощі та перепони долають задля самоствердження й особистого щастя героїв оповідання «Знайдена сережка» та інших.

«888» — це й знак нескінченності, і назва залізничної станції фастівського напрямку. Недалеко від Києва, за 888 кілометрів від столиці колишньої імперії. Десь у цьому просторі закінчилося земне життя Алли Горської — видатної жінки, художниці й українки за вибором.

У романі «Алла Горська. 888 кілометр» відображені дві епохи, два часові пласти.

Юрко Покальчук (1941— 2008) — письменник, перекладач, науковець, музикант, мандрівник. Для нього не було заборонених тем. Еротичні сцени в його творах вважаються найсміливішими в сучасній українській літературі.

Що є джерелом сексуального потягу? Де закінчується первісне тваринне начало і починається Людина? Чи є в людському житті щось вище за нестримний потяг однієї людини до іншої, який змітає на своєму шляху всі суспільні норми?

Що знаємо ми про себе насправді, замкнуті в шори нашого суспільного буття? Де закінчується зв’язок з простим природним світом і де починається те, що ми називаємо душею?
А те, що є покликом до продовження життя, той шалений гін пристрастей і чуттів, той вибух жаги, та довга невтоленість, та потреба любові, за якою ховається привид хіті?
Те, що змушує нас кидатись у божевільні стрибки навсібіч у гонитві за насолодою, за утвердженням життя і себе у часі та біологічному нашому просторі, поки ми живі?

Маленькі оповідання, такий же чорний гумор, що і у Хармса, хоча й більш близький до сьогоднішніх реалій. На перший погляд — мозаїка, що розсипається, зв’язки раз у раз обриваються, все вислизає і тремтить. Але чим глибше занурюєшся в текст, тим ясніше починаєш розуміти, що всі ці гротескні ситуації і дивні герої — Микола і Сократ, Заболоття і Маріша Потопу, тісно пов’язані всім, що пішло, йде або може піти.

У цій збірці оповідань Галина Крук воєдино сплетені ніжні, інтимні, а часом і моторошні переживання. Герої книжки десь бродять поміж нас, однак лиш на цих сторінках ми зможемо прочитати їхні думки. Тут і карантинні хроніки зі справжніми тривогами і розрадами, які довелося пережити кожному з нас. І відчуття втрати, коли замість людини залишається лише стара фотокартка.