Українська класика українською в США

Серед українських поетів початку ХХ століття було чимало яскравих особистостей, однак Богдан-Ігор Антонич (1907—1936) посідає особливе місце. Він був талановитим у всьому — малював, грав на скрипці, писав музику, а в історію мистецтв увійшов як поет, який збагатив українську літературу монументальними образами космосу, океанічних стихій, картинами, де переплітаються фантастичні та реалістичні мотиви. Світ, яким бачив його Антонич, видається унікальним і водночас зрозумілим.

Для українців ім’я Григорія Сковороди стало символом мудрості, а його творчість — одним великим духовним посланням, з якого видобувають перли афоризмів. У цих стилістичних шедеврах завжди більше значення, ніж мовлено, вони — дієвий засіб у боротьбі з одноманітністю і сірістю людської думки. Сковорода зміг повідати про вічні питання — істину та справедливість, щастя і нещастя, життя і смерть, швидкоплинний час, світ і тьму, внутрішній світ людини і її тіло таке, що не сказали інші, навчав жити так, як не навчали інші, а найголовніше — сам жив, як учив.

Пантелеймон Куліш (1819—1897) — український письменник, перекладач, критик, мовознавець, фольклорист, етнограф, видавець, філософ історії. Михайло Коцюбинський писав про нього: «Дедалі все видніше стає, яку велику вагу в нашому письменстві має це славне ім’я. Могутній майстер української мови й творець українського правопису, благородний поет…, перекладач…, має право на велику повагу і вдячність».

Ольга Кобилянська (1863—1942) — видатна письменниця-демократка, класик української літератури. Її творча спадщина велика й різноманітна. Повість «Земля» — вершина реалізму письменниці.

Володимир Винниченко (1880‒1951) ― відомий український письменник, твори якого здебільшого написані в дусі неореалізму. Героїня роману «Лепрозорій» (1938) ― Івонна Вольвен, працює з родиною на фермі поблизу Канн. Щоб заробити грошей та придбати трактор, вона вирушає до Парижа і випадково знайомиться з професором медицини Матуром, який вражений не лише її вродою, але й неординарністю, інтелектом, тим, що вона харчується виключно сирою рослинною їжею.

Володимир Винниченко (1880–1951), видатний український письменник, посідає особливе місце в історії української драматургії. Його твори значною мірою сприяли модернізації тогочасного українського театру, виведенню його на європейський рівень. Він написав 23 п’єси, які відіграли важливу роль у культурному відродженні українського народу.

До збірки ввійшли твори видатного українського кінорежисера Олександра Петровича Довженка (1894 – 1956), присвячені темі війни, людської і національної гідності. Як військовий кореспондент Довженко на власні очі бачив жахіття війни, біль і страждання людей, які попри все зберігали людяність і любов до своєї землі та свого народу. І саме цієї правди режисеру не вибачили, позбавивши можливості працювати на батьківщині.

Анатолій Дімаров (справжнє ім’я — Анатолій Гарасюта, 1922—2014) — відомий український письменник, мемуарист, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка за другий том роману «Біль і гнів». У дитинстві пережив Голодомор 1932—1933 років, воював на Південно-Західному фронті. Увесь цей життєвий досвід пізніше відбився у творах письменника.

Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.

Роман Івана Багряного «Тигролови» (1944) — перший великий твір письменника, в якому вражаюче правдиво зображено страшну людську трагедію в часи сталінських репресій. Герой роману, як тисячі й тисячі тих, хто потрапив у лабети НКВС, приречений канути у безвість, щезнути. Та не такий Григорій Многогрішний, нащадок славетного козацького роду, щоби скоритися долі.

Хроніка 1663 року» — перший в українській літературі історичний роман-хроніка, в якому зображено період розпаду України фактично на дві частини — Правобережну і Лівобережну. Остаточний розкол країни закріпила Чорна рада, яка відбулася у червні 1663 року в Ніжині і знаменувала початок занепаду Гетьманщини. Після смерті Богдана Хмельницького почалася запекла боротьба за гетьманську булаву.

Василь Симоненко (1935—1963) — український поет-шістдесятник і журналіст — пішов із життя у неповних 28 років. Лише одна книжка була видана за життя поета. Але вже тоді набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960—1970-х pоків.

Краса і сила, любов і боротьба, незламна воля і глибина почуттів: герої «Захара Беркута» зіткані з протилежностей, що дивовижними візерунками поєдналися в їхніх душах. Народжені надихати й перемагати, вони переконані, що «Лиш боротись — значить жить!». Інтелектуальна, почуттєва й актуальна — класика, що наснажує тих, хто сміливо дивиться в майбуття.